Наприклад, лише протягом першого півріччя 2020 року СБУ:

  • припинила роботу близько 2,3 тис. вебресурсів, які використовувалися злочинцями для неправомірних дій;

  • зупинила діяльність понад 2,6 тис. спільнот та 385 інтернет-агітаторів, які поширювали різноманітні фейки про епідемію COVID–19. Аудиторія цих спільнот сягала близько 1 млн осіб;

  • заблокувала міжрегіональну мережу ботоферм із понад 10 тис. акаунтів, якою керували з Російської Федерації;

  • порушила 35 кримінальних проваджень за статтями 109 і 110 Кримінального кодексу України («Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» та «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»). 21 особу притягли до кримінальної відповідальності за поширення антиукраїнської пропаганди;

  • нейтралізувала понад 300 кібератак і кіберінцидентів на об’єкти критичної інфраструктури.

І це лише верхівка айсбергу.

Зважаючи на це, мені особисто цілком очевидно, що Служба безпеки України, яка, реалізуючи весь комплекс заходів для забезпечення інформаційної та кібербезпеки держави, протидіє кібертероризму, кібершпигунству, блокує хакерські атаки, спростовує фейки тощо, все одно самостійно не може повністю вирішити проблему протидії «гібридній агресії», яка й далі активно проводитиметься РФ в інформаційному та кіберпросторі.

Для більш ефективної протидії необхідно не лише реформувати СБУ, з урахуванням нових викликів, але й переосмислити принципи і підходи до регулювання роботи ЗМІ, особливо цифрових. А головне, треба переорієнтувати систему освіти на розвиток критичного мислення та формування навичок безпечного поводження в океані інформації.

Валентин Гладких, спеціально для «Слово і діло»