Під обстрілами і в нетривалі хвилини затишшя, у робочі будні й свята, під сонцем, яке плавить навіть метал, і в дощ, що плаче замість тих, хто вже не може…
Вони ведуть свою тиху боротьбу за комфорт на території, де вже навіть землі важко дихати.
Щоб у повітрі, пронизаному присмаком тривоги, навіть за лічені кілометри від кордону, витав запах домашнього хліба…
