84-річна Галина Лобанова з Бахмуту пережила обстріли міста, евакуацію та авіаудар по геріатричному пансіонату у Сумах. З осені 2024 року вона мешкає у Кролевецькому будинку-інтернаті.
Галина Лобанова народилася на Сумщині, у селі Дзеркалька Роменського району. У 16 років почала працювати на фермі, у 20 — поїхала на Донбас і влаштувалася на будівництво. Там працювала маляром-висотником разом із чоловіком.
Галина Лобанова. Суспільне Суми
"Цеглу тягала, розчин мішала — все. Заробітки невеликі були. Він теж маляром був, і ми на будівництві познайомилися", — розповідає жінка.
Одного разу, поки чоловік відпочивав на курорті, Галина написала йому, що батькам треба будувати хату. "Він приїхав з курорту, а я з Донбасу. Ми за тиждень усе зробили — і фундамент викопали, і заклали".
Поки була молодою, висоти не боялася. Із роками, каже, це змінилося.
"Постаріла, стала боятися. Лізу на п'ятий поверх — вгору ще лізу, а назад не злізу. Сідаю в ящик, хлопців покличу. Вони підбігають і опускають. Майстер стоїть, дивиться і кулака мені показує — махну рукою і сиджу далі".
Галина має сина і доньку. Каже, нині з ними не спілкується. Після смерті чоловіка переїхала з Часового Яру до сестри у Бахмут. Донька виїхала, син живе на Півночі і не знав, де вона перебуває — жінка загубила його номер телефону.
У Бахмуті, за її словами, її знали як працьовиту — запросили прибирати біля будинків.
"Люди сплять, а я мішки понаповнюю листям, ношу у смітник, у ящики".
Коли місто потрапило під постійні обстріли, Галину евакуювали до геріатричного пансіонату у Сумах.
Галина Лобанова. Суспільне Суми"Коли бомбили Бахмут, я ховалася. Сусіди кричали: "Галю, швидше лізь" — і я лізла в підвал і впала. Ходила з однією паличкою, а там уже виходилася з двома. Коли приїхали кореспонденти з Бахмута, побачили мене біля під'їзду, кажуть: "Бабусю, підійдіть, пару питань поставимо". Я їм кажу: "Я не дійду". А стою з двома паличками. Вони підійшли, почали знімати. Я кажу: "Кому я потрібна? 83 роки мені". А вони сміються: "Бабусю, вас уся Україна буде бачити". Приїхали, забрали. Я речі зібрала і кажу: "Заберете оце все — я вже сюди не повернуся, бо росіяни б'ють, дуже б'ють". А вони: "Ми тільки вас візьмемо, бабусю, і сумочку".
19 вересня 2024 року російські військові завдали авіаудару по геріатричному пансіонату у Сумах, де мешкала Галина. Внаслідок удару були пошкоджені будівлі закладу, 14 людей отримали поранення. За кілька днів жінку перевезли до Кролевецького будинку-інтернату для людей похилого віку та осіб з інвалідністю.
За словами директорки закладу Лідії Макаровець, тоді туди евакуювали понад 44 літніх людей.
Галина Лобанова. З особистого архіву
"На той момент вони просто не могли рухатися. Ми їх усіх завезли в будівлю, розподілили по вільних місцях, по кімнатах, нагодували. Дехто відмовлявся їсти — були втомлені дорогою і стресом. А хтось трохи перекусив, трохи чаю випив. У них в очах були біль і страх перед завтрашнім днем, тому що вони вже звикли жити у пансіонаті", — каже Макаровець.
Нині Галина мешкає у кімнаті разом із сусідкою Ганною.
Галина з сусідкою з якою живе разом у кімнаті. Суспільне Суми
"Покормлять мене в їдальні — мені вистачає. Додому прийду — Галя гарно співає, ми знаходимо спільну мову з нею. У мене бас хороший, у неї голос хороший", — розповідає сусідка.
