153-й окремий батальйон у складі 117-ї бригади ТРО сформувався у Шостці. З перших днів повномасштабної війни чоловіки обороняли рідне місто.
Якраз у той період Шостка була в напівоточенні ворога. Нині військові працюють на прикордонні Сумщини, а до цього набували досвіду на Бахмутському, Харківському, Лиманському та Покровському напрямках. На Суспільному з’явився випуск, у якому командир батальйону та командир стрілецької роти повідали бойовий шлях за майже три роки на службі.
Чотири місяці військові з ТРО “Дев’ятка” працювали на Донеччині, тримаючи оборону Красногорівки — розповів командир батальйону із позивним “Хохол”.
На цьому напрямку спостерігали інтенсивний вплив артилерії:
“Ну знаєте, як мурашник дивиться зверху, з мавіка, ну от щось типу мурашника. Тільки наших там, ну хлопців на позиціях 5-8 чоловік, а на тебе пре орда”.
У Красногорівці довелося здобувати досвід боїв у місті, який до того військові не мали — ділиться виконувач обов’язків командира стрілецької роти 153-го батальйону з позивним “Чорний”.
Сам командир 153-го батальйону розповів, що втрати були неймовірно великими. Понад 200 чоловік тільки поранених і не один раз поранених, загиблих вісім чоловік, і зниклих безвісти чоловік 20. Про зниклих безвісти командир говорить, що це в основному були ті, кого не змогли забрати з поля бою. Пригадує, що отримували купу дзвінків від рідних, з якими було спілкуватися найважче: “ти їм не поясниш, чого ми не забрали, ну вони цього не розуміють.”
Командир розповідає, що обороняли Красногорівку до останнього. Тут військові пробули з травня по вересень 2024 року.
Після бойового розпорядження на відновлення вже за кілька тижнів батальйон прибув на Сумщину.
Зараз командир згадує, як формувався 153-й окремий батальйон ТРО «Дев’ятка».
Російські війська, розповідає “Хохол”, заходили на територію України через Глухів у сторону Путивля та Кролевця. Таким чином Шостка опинилась посередині — у напівоточенні. Добровольці зайняли позиції для оборони міста й району. Вже за перших три дні до батальйону на той час доєдналося півтисячі людей.
“Спочатку нас кинули під Новгород-Сіверський, це на Десну, село Пирогівка. Там із сусідньою військовою частиною нацгвардії підривали міст. Завдяки цьому в Шостку і не зайшов ворог, тому що міст підірвали і важка техніка не змогла форсувати річку Десна”, — розповів “Чорний”.
Виконувач обов’язків командира стрілецької роти 153-го батальйону з позивним “Чорний” завдячує другому полку національної гвардії, які допомогли його бійцям з екіпіруванням.
У ніч на перше березня 22-го року загинув командир 153-го батальйону, новим комбатом командування призначило “Хохла”.
Після цього бійці побували на Бахмутському, Харкіському та Лиманському напрямках. Далі — Покровський і вже відома Красногорівка.
Нині військові працюють на Сумщині, де називають повітря “рідним”.
На кожному з етапів бійці пережили виснаження та великі втрати особового складу.
На запитання Суспільного про перемогу України командир батальйону “Дев’ятка” відповідає так:
“Якби тут наразі, де зараз проходять бойові дії, це все зупинилося, я думаю, що це була б якась перемога. Тому що з кожним днем, на жаль, у нас ідуть втрати території”.
Чоловік додає, що найбільше його бажання — повернутися до сім’ї, де на нього чекають дружина та 6-річний син, який украй рідко бачив батька за останні майже три роки. Фото та матеріали: Суспільне
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
