Багатодітна родина Наталії Рудики мешкала у прикордонному Краснопіллі. Коли обстріли з боку РФ почастішали, жінка разом із чоловіком і дев’ятьма дітьми була змушена залишити дім. Спочатку переїхали до Сум. А понад пів року тому отримали в постійне користування нове житло в одному з сіл Нижньосироватської громади.
У модульному будинку ми познайомилися з тринадцятирічним Данилом Гусєвим, у цей час він прибирав у хаті. Каже, що у великій родині кожен має свої обов’язки. Найстаршому, говорить, 19 років, найменшій — два.
Родина переселенців у модульному містечку, Нижня Сироватка, Сумська область, 2025 рік. Суспільне Суми
"Наймолодша — сестричка. Її звати Оля. Другий — Нікітка, він трохи старший Олі. Тоді — Максим, Артем, Дамір. П’ятеро молодших, а з старших — Діана сестричка, Давид, я, Денис і Діма, але він наразі не вдома", — сказав Данило.
Багатодітна родина із Сумщини. Суспільне Суми
У Нижній Сироватці, каже хлопець, набагато спокійніше. Тут вони збудували альтанку, лавочки — є де відпочити.
"Увечері там можна збиратися і гуляти. Коли ми жили в Краснопіллі, біля нас дуже близько прилетіло в парку. Ми там часто гралися, але, коли влучив "шахед", там стало дуже небезпечно. Уламки часто літали. Кожен день було чути вибухи. Тут спокійніше набагато".
Домашні улюбленці переселенців, Нижня Сироватка, Сумська область, 2025 рік. Суспільне Суми
Хлопець згадує, як ще до обстрілів ловив рибу у Краснопіллі, купався у ставку. Тепер, каже, теж бувають на водоймі.
"Я пам’ятаю, карася спіймав. Кілограмів три-чотири там було і купатись ми ходили, тут також багато риби, але вона така маленька. Ставок, в нас ось тут дуже близько все. Тут лікарня, садочок, сільська рада, школа".
Мама Данила — Наталія Рудика тримає на руках дворічну Олю. Розповідає, що коли в Краснопіллі стало небезпечно, довелося рятувати дітей. Квартира була пошкоджена, тому вирішили поїхати. Нині, понад пів року мешкають у модульному будинку.
Наталія Рудика. Суспільне Суми
"Три кімнати: дві дитячих і доросла. Проживали у Сумах, квартиру винаймали і там був приліт. Дев’ять моїх і хрещеник. Переживали за життя дітей, ховалися. У нас під будинком був погреб, було дуже гучно там. Воно віддавало і діти лякаються дужче в погребі, ніж в будинку. Ми ховалися між двома стінами, чоловік зараз у Краснопіллі мамі допомагає — городи, сіно", — розповіла Наталія Рудика.
"Коли переселенці заїжджають, наша робота — взяти їх на облік видати родині довідку ВПО. Від початку повномасштабного вторгнення у нас працює 2 спеціалісти. Ми прийняли майже півтисячі людей. Плюс ті, що реєструвались по “Дії” і нині у нас 767 ВПО", — повідомила Суспільному Олена Войтенко, начальниця відділу соціального захисту населення Нижньосироватської сільради
У модульному містечку нині проживає 64 переселенці із прикордонних громад, розповідає голова Нижньосироватської громади В’ячеслав Суспіцин.
В’ячеслав Суспіцин. Суспільне Суми
"Вони не знімають ці будиночки. УВКБ ООН надав будинки в постійне користування. Тут немає орендованих будиночків. Де є будинки, які можуть бути використані для проживання людей, вони там живуть. Якщо десь придатний будинок і він чийсь зателефонували, поспілкувалися і люди заїхали та живуть без жодних оренд", — сказав В’ячеслав Суспіцин.
Переїхали в нашу громаду люди з Краснопільської громади, Білопільської, Миропільської. Вони покупували будинки, живуть вже тут. Багато живе, що придбали будинки. Ну десь приблизно до 10 будинків. Ми маємо допомагати всім.
