Провідниця з Сумщини Світлана Савченко в ніч на 31 жовтня потрапила під російський обстріл на сумському вокзалі. Вона разом із іншими провідниками щойно повернулася з рейсу і готувалася до наступного. Розповідає: вони дивом вціліли. У День залізничника, який в Україні відзначають 4 листопада, жінка розповіла, як рятувалась від російських дронів, які вибухали за кількадесят метрів від неї.
"У мене було 17 жовтня день народження. Мені 33 роки. 30 жовтня, коли сталася ця ситуація, у мого чоловіка було день народження. Так я йому тепер кажу: "Тепер в мене два день народження 17-го і 30", — розповіла провідниця Світлана Савченко.
Світлана була однією з тих, хто бачив атаку на власні очі.
Світлана Савченко. Суспільне Суми
"Повернулися з рейсу о 21:40, як завжди, висадили пасажирів. Ми отримуємо білизну, грязну здаємо, чисто отримуємо. До речі, білизна знаходилася в цьому складі. І зазвичай провідники ходять купаються, бо там є душ. Я якраз зайшла купатися. Чесно кажучи, я навіть і не чула звуку «шахеду», я тільки почула вибух, коли я просто стояла в душі і це все прилетіло мені на голову", — розповіла Світлана.
Наслідки атаки по «Укрзалізниці» в Сумах. 31 жовтня, 2025 рік. Суспільне Суми
За її словами, перший дрон влучив у склад із білизною та чайною продукцією для вагонів.
"Ми повибігали, всі поодягалися… Ну, що встигли вдягти – і побігли. Другий приліт – ми вже від відійшли від цієї будівлі, але вже в сторону укриття ми не могли йти, бо було дуже велике задимлення, вже почав горіти склад. Я ж вибігла у штанах і в кофтинці, голова була мокра, шапку провідник дав, другий дав свою свою кофту, а інша провідниця носки свої одягла", — згадує жінка.
Наслідки атаки по «Укрзалізниці» в Сумах. 31 жовтня, 2025 рік. Суспільне Суми
Менш, ніж за годину на території вокзалу вибухнуло вісім російських дронів-камікадзе.
"Ми тікали в сторону Курського моста з провідниками. Друг дружку, ви знаєте, так підтримували, падали на землю, під забор. Дівчат, це дуже було страшно. Кричали ми дуже. Він один за одним летів. Це такі вибухи, ви знаєте, ну спочатку вспишка – потім вибух. Ну, це було дуже страшно. Розуміння моє дійшло на другий день, коли ми виїхали вже з пасажирами, я тільки о 11:00 зрозуміла, що я могла залишити своїх дітей, в мене двоє дівчаток, залишити без мами", — поділилася Світлана.
Працівники УЗ на місці руйнувань від удару РФ. Суспільне Суми
А за кілька годин після російської атаки Світлана вже вирушила у наступний рейс, розповіла провідниця:
"Наші вагони були розбиті, нам прислали резервні вагони. Дощ, це все робилося швидко, садили пасажирів. Коли я садила пасажирів, пояснювала ситуацію, що це не наші вагони, що така ситуація, що в нас білизна згоріла. Ви знаєте, так підтримували. Я їх пригощала своїм чаєм, бо, ну, це чужі вагони і нічого не було. У нас, знаєте, такий бартер був. Я їм свій чай, вони мені цукерку".
Залізничний вокзал у Сумах після влучання РФ. Суспільне Суми
Провідницею Світлана працює два роки: таке рішення прийняла під час повномасштабної війни, каже, незважаючи на те, що залізниця була під російськими ударами з перших днів вторгнення.
"Взагалі повітряні тривоги в нас, ви знаєте, дуже часто і вони бувають і по три, і по чотири, і по 24 години. Але ми живемо в такій зараз ситуації, в таких умовах працюємо і будемо працювати".
Залізнична колія на вокзалі в Сумах. Суспільне Суми
"До повторних вибухів я не готова. І тоді я не була до цього готова. Ніхто до цього не готовий.Чоловік казав, можливо, ти все-таки поїдеш до батьків за кордон. Але я не хочу. По-перше, не хочу покидати Україну. По-друге, в мене діти навчаються в школі. По-третє, це моя робота. Куди без нас, без нас, провідників? Я не хочу", — додала Світлана.
