У Сумах провели в останню путь Ярослава Архангельського. Захисник загинув 10 березня.
“Мені Ярослав завжди казав: “Ти – мати воїна і повинна бути сильною”. 24 лютого включаю телевізор і кажу: “Ярік, війна”. Він одразу поїхав в військкомат. Подзвонив хлопцям і почали рити. Вчилися стріляти, хто не вмів”, – так Ірина, мама Ярослава Архангельського згадує про початок повномасштабної війни для своєї родини.
Жінка говорить над труною сина – військовослужбовець повернувся з російсько-української війни на щиті. Йому віддають шану і військові почесті на Алеї Слави в Сумах.
Ярослав Архангельський. Суспільне Суми
“Нам не розголошували…Сталося це в Курській області 10 березня. Нас сповістили тільки 17-го. Жінка плаче…”, – каже батько захисника Олексій.
Прощаються з Ярославом і його побратими, друзі дитинства, сусіди.
“Знаємо його років 15. Дуже позитивний, молодий, жити і жити…Наш захисник. Велике горе”, – говорить сусідка.
“В АТО ще починали, десь з 2016 року. А потім всі пішли… Спокійний, врівноважений хлопець. Гарний пацан”, – додає сусід Олексій.
“Я з ним з перших днів повномасштабки. Знаю його як гарного побратима, вірного і відданого”, – говорить побратим Андрій.
Прощання з Ярославом Архангельським. Суспільне Суми
“Коли ми тут будували блок-пост, підійшов до мене Ярослав і каже: “Командир, дай зброю. Ми підемо. Мені треба”. Вони зібрались вдвох – сумочки на плечі, автомати в руки і пішли. Вони прийшли і принесли мені під ранок розвіддані, які дуже допомогли нам далі. Ярік завжди був прикладом сміливості і мужності”, – згадує командир Ярослава.
Загинув Ярослав Архангельський 10 березня у бою за Батьківщину, повідомив офіцер центру комплектування Руслан Флорчук.
“Одним зі сміливців, що став до зброї, був старший солдат Архангельський Ярослав Олексійович, оператор відділення зберіганні і обслуговування роти радіоелектронної боротьби ЗСУ”, – зазначає Руслан Флорчук.
Прощання з Ярославом Архангельським. Суспільне Суми
Ярославу Архангельському було 34 роки. У нього залишився старший брат, батько і мати.
“Хай буде мир. Хай не плачуть матері, так, як я плачу”, – каже мама Ярослава.
