Олександр — штаб-сержант 3-ї категорії підрозділу цивільно-військового співробітництва. У ТЦК працює понад пів року. Він бере участь у заходах оповіщення на вулицях Сум. Каже: люди завжди по-різному реагують на його роботу. Свою історію чоловік розповів Суспільному.
"Є люди, що ставляться з розумінням (більшість — це ті, в кого родичі служать). Є ті, що ставляться нейтрально — їм байдуже, є війна чи немає. Є такі, що до цього дня не розуміють, що війна. Трапляються такі, що не розуміють моєї професії, що мені це треба робити", — говорить Олександр.
Олександр. Суспільне Суми
У штаті центру комплектування Олександр працює сьомий місяць. Говорить: оповіщення людей, робота з цивільним населенням — головні напрямки його діяльності. Раніше чоловік займався будівництвом і ремонтними роботами. У 2015 році взяв участь в антитерористичній операції. А коли почалася повномасштабна війна, одразу пішов у місцевий військкомат.
"Коли це все почалося, за звуками мінометів о 4-5 ранку, я вже готовий був їхати в військкомат. О 7 я вже був у військкоматі. Перший рік я потрапив у 117 бригаду, 155 батальйон, наша сумська тероборона, з першого дня служив я там", — говорить чоловік.
Об'єднавшись із побратимами, згадує Олександр, їздили сусідніми селами, знаходили техніку, залишену російськими військовими, та палили її:
"Коли укомплектували роту, нас зібрали всіх разом, мій 155 бат переїхав спочатку в білопільський край, несли службу там, потім переїхали на краснопільський кордон. Служба була тяжка, мій бат постійно був на кордонах. Потім у 2024 році ми переїхали на Донбас".
Олександр. Суспільне Суми
Далі був Лиманський напрямок та служба у Серебрянському лісі. "Мої всі побратими себе зарекомендували з гарного, хороброго боку. Я довіряв побратимам. Були тяжкі дні, тяжкі обстріли, ми там пробули дуже тяжкий період", — поділився чоловік.
Були втрати побратимів та поранення самого Олександра. Наслідки для здоров'я лишаються досі, ділиться чоловік, та, як говорять лікарі, деякі з них — назавжди.
"Була контузія, хімічне отруєння. На четвертий рік здоров'я вже похитнулося. Тиск постійний після контузії в голові, постійний. Коли болю немає головного — вже звик до цього писку. Сон зник, особливо сну немає", — зізнався Олександр.
Олександр. Суспільне Суми
Плани на майбутнє, говорить Олександр, йому поки будувати складно — живе реальністю.
"Хлопці в окопах, їх потрібно комусь міняти. У хлопців, що з першого дня, здоров'я ні в кого вже немає. Треба йти воювати, треба захищати і тих хлопців міняти. Хочу просто, як закінчиться війна, хоча б пів року відпочити і за ці пів року щось спланувати на майбутнє. Зараз у мене в голові постійно війна", — додав Олександр.
