Сумчанка Юлія Мірошніченко з 2003 року займається дослідженням історії власної родини. Те, що починалося з розмов із бабусями та дідусями, з часом перетворилося на глибоке генеалогічне дослідження, яке охоплює кілька століть.
Перші відомості про своїх предків вона почала збирати ще в дитинстві, уважно занотовуючи сімейні історії у блокнот.
Від сімейних розповідей до архівних пошуків
Одним із ключових джерел знань став її дідусь по батьковій лінії Володимир, який ділився спогадами про життя родини у різні історичні періоди.
«Я дізналася, що мої прабабуся і прадідусь — Адельфіна та Пилип — жили на Далекому Сході. Прадідусь працював залізничником, а прабабуся була домогосподаркою», — розповідає Юлія Мірошніченко.
Згодом інтерес до родинної історії лише зростав, і дослідниця почала шукати інформацію про ще давніші покоління.
Генеалогічне дерево та цифрові архіви
У 2025 році Юлія вирішила системно оформити свої дослідження та створити генеалогічне дерево роду. Для цього вона почала працювати з онлайн-архівами та спеціалізованими ресурсами, зокрема familysearch.org.
За її словами, пошук у таких базах потребує уважності до деталей, адже однакові прізвища часто належать різним родинам.
«Важливо знати не лише ім’я та прізвище, а й родинні зв’язки — братів, сестер, хрещених батьків. Саме це допомагає відрізнити своїх предків від інших людей з подібними даними», — пояснює вона.
Завдяки системному підходу Юлія змогла простежити свій рід до дев’ятого покоління.
Реклама:
Найдавніші предки та історичні відкриття
Найстарішим відомим предком дослідниці став Харитон Данилович Ніжинець, який народився у 1685 році.
Згідно з її дослідженнями, він проживав на території сучасного Сумського району.
«У ті часи він був єдиним носієм цього прізвища в селі. Зараз же воно зустрічається значно частіше», — зазначає Юлія.
Вона також встановила, що у її родині прізвище «Ніжинець» зберігалося до середини XX століття, після чого було втрачено через зміну дівочих прізвищ у шлюбах.
У процесі дослідження Юлія з’ясувала, що більшість її предків були кріпаками. Також у родоводі траплялися дворові селяни та рекрути часів Російської імперії.
Окрему увагу вона звернула на зміну прізвищ у церковних записах, коли одна й та сама родина могла фігурувати під різними варіантами написання.
Родинний архів і пам’ять поколінь
Удома Юлія зберігає сімейні фотографії, найстарішим із яких понад сто років. Вони охоплюють кілька поколінь її родини.
«Я часто переглядаю ці фото і бачу обличчя людей, яких уже немає. Саме тому я це роблю — для своїх дітей», — говорить вона.
Метою дослідниці є передати знання про предків наступним поколінням, щоб родинна історія не втратилася з часом.
У планах Юлії — продовжити дослідження та звернутися до козацьких реєстрів XV–XVI століть, щоб знайти ще давніші згадки про свій рід.
Оксана Кир'ян Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram Viber Facebook Instagram
