В зимовий період, коли сніг і мороз ускладнюють диким звірам доступ до їжі, лісівники Сумщини не залишають їх на самоті. Вони облаштовують спеціальні годівниці та запаси мінеральної солі для тварин. Водночас, війна обмежує їхні можливості: території для роботи скоротилися до 40%. Про це розповів начальник Краснопільської мисливської дільниці Сумського надлісництва Анатолій Литвин. Як допомагають диким звірям пережити зиму – далі у матеріалі.
“В галузі я працюю з 1990 року. Все своє свідоме життя. Я тут живу, я цим живу”, – Олег Нечмоня, єгер Сумського надлісництва, щодня перевіряє кормові майданчики, щоб забезпечити тварин необхідними ресурсами.
Кормовий майданчик. Суспільне Суми
“Перевіряємо наявність корму. Якщо взяти цю годівницю, то тут 250-300 кілограмів корму. Вистачає максимум на тиждень”, – пояснює лісівник.
Дикі тварини. Північний лісовий офіс ДП «Ліси України»
Окрім корму для диких копитних взимку облаштовують спеціальні місця із запасами мінеральної солі.
“Сіль має бути тваринам передовсім – для нормальної роботи організму. У нас природних солонців практично немає, тому викладення солі – це завдання №1. А солонців по господарству в нас сотні. І тонни солі щороку викладаємо”, – каже єгер.
Кормовий майданчик. Суспільне Суми
Анатолій Литвин працює у лісовій галузі понад 40 років. Розповідає: після реформування мисливське господарство “Суми” об’єднали у Сумську та Краснопільську дільниці.
“Загальна територія цих двох ділянок близько 52 тисяч гектарів. 38 – це Сумська і понад 13 – Краснопільська. На цій території є 35 майданчиків на Сумській частині і близько 15 на Краснопільській. Зараз війна обмежила нашу діяльність, ми працюємо до 40% територій. Куди є доступ. Їздимо, в залежності від погоди пристосовуємося. Щоб не літали ті “пташки” над нашими головами і не заважали нам працювати”, – говорить начальник Краснопільської мисливської дільниці Сумського надлісництва Анатолій Литвин.
Анатолій Литвин. Суспільне Суми
Для диких тварин у лісах облаштували 50 спеціальних годівельних майданчиків. Біля них – сліди диких звірів. Найчастіше, розповідає Анатолій Литвин, сюди приходять козулі, кабани та олені.
“В бункерну годівницю вміщається близько тонни корму. Можуть єгері сюди і не їздити – засипали, дозатор стоїть, висипається зерно і звірі ходять сюди і поїдають. В господарстві мешкають козулі кабани, олені. Лосів навіть більше стало. Якщо їхня чисельність щороку зменшувалася максимально і була останні роки в нас сім голів, то цього року ми їх облікували вже дев'ять голів. Тих, які мешкають тут, намагаємось підтримувати і охороняти”
Кормовий майданчик. Суспільне Суми
Анатолій Литвин додає, корм для тварин заготовляють заздалегідь.
“Ми заготовляємо сіно, хоча його в нашій зоні їдять гірше ніж у хвойних лісах, 5-6 тонн. У гарні часи заготовляли зерновідходів 60-70 тонн, нині ми завезли 15 тонн кукурудзи, 10 тонн пшениці. І ще повиділяли агрофірми близько 15 тонн зерновідходів. В умовах обмеженості на цей сезон нам його достатньо. Заготовляємо також деревні віники, козульки їх полюбляють. Підсіваємо поля – кукурудза, топінамбур. У Краснопіллі просо, соя. Деякі агрофірми, де є незручності з збиранням, залишають нам якісь шматочки. Козуля в зимовий період, коли вимокне соя і стає не така гірка для корму, то вона з задоволенням ходить і пасеться”
Сніг у лісі. Суспільне Суми
За словами лісівника, навіть якщо решта зими буде морозною та сніжною, корму вистачить для всіх звірів.
