Боромля на Сумщині, неподалік Тростянця, була під російською окупацією місяць. Центр села був майже повністю розтрощений російськими авіабомбами та артилерійськими снарядами: село звільнили 26 березня 2022-го. Як зараз згадують боромляни ті часи та що змінилося за три роки – далі.
Боромля на Сумщині. Суспільне Суми
По Боромлі на початку повномасштабного вторгнення російські війська вдарили п’ятьма авіабомбами. У 2022 були пошкоджені сільська рада, школа, магазини, місцевий клуб, приватні будинки.
"У центрі трошки прибралися, а тут було оце все розвалено. Тут магазини були, всі магазини порушені і були розвалені. Тут була в нас іще одна аптека також", — розповів місцевий житель Володимир.
Боромля на Сумщині. Суспільне Суми
"І нищили, і під'їжджали танками, виривали двері в магазинах, по хатах, дуже і над людьми знущалися. Я сама медичний працівник, ходила, там хлопців побили, дуже побили", — додала Ніна Солод.
Російська техніка у Боромлю зайшла у перший день повномасштабного вторгнення. Це відео відзняв боромлянин Володимир Петренко – чоловік фільмував, як російська колона пересувалася вулицями села.
"Інформація пішла, що у сільраді флаг руський висить. Я кажу — не може бути, і пішов на розвідку. Іду, коли такий шум. Ну я став там під забором. Коли тут їдуть воно, ну, вони з'їхали як парадом", — повідомив Володимир Петренко.
Шкільний автобус ліцею у Боромлі. Суспільне Суми
Володимир працює у боромлянському ліцею водієм шкільного автобуса. Авто, що нині стоїть біля навчального закладу – нове. Попередній автобус, говорить, вкрали російські військові.
Боромлянський ліцей – один з тих об’єктів, який російська армія пошкодила найбільше – у лютому-березні 2022-го російські військові жили у корпусах навчального закладу, говорить його директорка Світлана Білоус.
"Ті втрати, які ми мали, вони були катастрофічними. Ми мали повністю зруйноване опалення, повністю зруйновані вікна, двері", — розповіла директорка Боромлянської сільради Світлана Білоус.
Окрім вибитих вікон та дверей, школа втратила майже все закуплене обладнання, додає пані Світлана. Після деокупації села боромлянський ліцей мав такий вигляд:
Боромлянський ліцей після деокупації. Суспільне Суми
Працівники ліцею, говорить Світлана Білоус, намагалися зберегти шкільне обладнання, наскільки це було можливо. Заступниця директора з навчально-виховної роботи Аліна Крупеня разом із колегою, привезла додому шкільні комп’ютери. Тоді, додає жінка, вона ще не знала, що Боромля опиниться під російською окупацією.
Світлана БІлоус, директорка ліцею. Суспільне Суми"Коли прийшли окупанти в двір, вони хотіли дізнатися, чи є тут такі, що передають інформацію. Автоматом клацали над дитиною, шукали інформацію в телефонах. А вдома в мене було обладнання. Обладнання ми привезли із школи", — розповіла заступниця директора Аліна Крупеня.
Вивезти, говорить Аліна Крупеня, вдалося небагато. Пізніше, згадує жінка, техніку, яка залишилася в школі, зіпсували російські військові.Пережите, говорить жінка, навряд чи забудеться. Додає – попри все, залишатиметься в Боромлі: "Тут рідна земля, в 2018 ми купили оцей будинок. В мене тут трояндовий сад і я його хочу поповнювати. Хотіла б тут залишитися. Тут жили мої діди, прадіди. Тут, в Боромлі, мені добре", — додала жінка.
Довелося спілкуватися із окупантами і Тетяні Пустовіт. Жінка зараз працює шкільним психологом, до повномасштабної війни очолювала школу в Жигайлівці Боромлянської громади. У тамтешній навчальний заклад російські війська зайшли 25 лютого.
Тетяна Пустовіт, психологиня ліцею. Суспільне Суми"На другий день запросили мене, зброї в мене немає, щоб воювати, тому буду воювати словом. Як Леся Українка казала: "Слово, моя ти єдина зброя". На вулиці підійшла, кажу: "Ви керівник?" Він каже: "Да". "Ви добре розумієте мою українську мову". А він каже, що "я очень хорошо понимаю украинскую мову, но я ненавижу вашу українську мову". Ну, думаю, це якраз те, що я хотіла, що слово — таки зброя. І потім сказав, що "Суми — это Россия, ми здесь надолго". Я кажу: "Ну, поживемо, побачимо".
Зараз Тетяна Пустовіт допомагає жителям громади позбутися стресу, спричиненого війною. Жінка впевнена – саме в цьому її місія сьогодні.
"Тих людей, я знаю, в своєму селі до яких приходили орки і мордували їх, от, то, ну, соматичні захворювання в них є. Важко переживається це все. Як вчитель історії, то я і не ждала нічого доброго от загарбників. В мене не було це в дивину, як для інших людей. Шок, що так відбулося. Хоч не чекали, що так в один день, але шоку для мене це не було. Це якби закономірність", — розповіла психолог ліцею Тетяна Пустовіт.
Боромлянський ліцей. Лютий 2025. Суспільне Суми
Закономірністю є і відновлення, говорить начальниця відділу освіти боромлянської сільської ради Світлана Касьяненко. За три роки боромлянський ліцей частково відремонтували коштами благодійних фондів, державного та місцевого бюджетів, волонтерською допомогою. Жінка додає — повністю відремонтували корпус для початкових класів: "У кожному класі початкової школи у нас уже придбане мультимедійне обладнання".
Боромлянський ліцей. Лютий 2025. Суспільне Суми
Шкільне укриття, також відновлене. В ньому, говорить Світлана, створили умови для навчання та дозвілля. Є тут і експозиція світлин. Вона поділена на три частини: яким було життя боромлянських дітей до 24 лютого, що зробили із школою російські військові та як відбувається відновлення закладу.
Боромлянський ліцей. Лютий 2025. Суспільне Суми
Укриття, каже Світлана Касьяненко, відремонтували наприкінці 2022 року, зараз воно може вмістити 700 людей – понад 360 учнів школи, батьків, персонал закладу. Додає – повністю ремонт школи не закінчений. Сума на ремонт, зазначена у кошторисній документації у 2023-му році, складала 77 мільйонів гривень.
Світлана Касьяненко. Суспільне Суми"Ремонту потребує вся будівля, яка вище укриття. Ми постійно перебуваємо в стані стресу. Наші рідні постійно перебувають у таких умовах, де є ризик життю. Тому сказати однозначно, що нам стало краще, я не можу. Приємно, я б сказала, що про нас не забувають, але нам складно. Нам ще потрібно дуже багато допомоги, дуже-дуже", — говорить Світлана Касьяненко.
У 2025-му, окрім відремонтованих класів та укриття, боромлянський ліцей має нову котельню, говорить директорка школи Світлана Білоус. Ремонт, додає, зробили за рахунок благодійників та за кошти громади. Нині біля котельні – дрова, їх також купували коштами місцевого бюджету. А три роки тому, згадує жінка, тодішній запас дров повністю спалили російські військові.
Боромлянський ліцей. Лютий 2025. Суспільне Суми
"Вони користувалися дровами, вони їх розносили по класних кімнатах, по приміщеннях усіх корпусів і топили ними безпосередньо в приміщеннях для того, щоб зігрітися, тому що вікон уже ж не було… Лютий же ж був дуже холодний, як і березень, то дров пішло майже весь наш запас, який до закінчення опалювального періоду, вони весь спалили. Це за місяць, що вони були", — розповіла Світлана Білоус.
Василь Романіка, Боромлянський сільський голова. Суспільне Суми
За три роки деокупації громада потроху відновлюється, говорить боромлянський сільський голова Василь Романіка. Центр села розбирають від зруйнованих будівель. В Боромлі ще залишаються зруйновані російськими військовими будівлі, говорить місцевий житель. Додає: декому допомагають волонтери.
"Перше, що було, як тільки росіян вигнали, перше – вийшли боромляни з мітлами, з віничками, з усім, перше захотілось отой бруд прибрати", — розповіла місцева жителька Ніна Солод.
До повномасштабної війни в Боромлянській громаді мешкало 6220 людей, говорить Василь Романіка. Нині тут проживає 6130 мешканців – частина сімей виїхала. Населення громади поповнюють переселенці, таких сьогодні – майже 400 людей. Загалом, демографічну ситуацію чоловік називає "страшнуватою".
Боромля на Сумщині. Суспільне Суми
"Значна частина людей в селі – пенсіонери. Якщо 120 померло в громаді за рік, а 25 народилося. Демографія страшнувата, дітей 18 виїхало за кордон, багато зараз воюють. Я боюсь називати, не хочу називати. Ну, на сьогоднішній день загинуло 30 чоловік людей. 10 пропало безвісти, навіть, 11 на сьогоднішній день. Чотири в полоні", — розповів Боромлянський сільський голова Василь Романіка.
"Я – мати, яка втратила сина, загинув у Кліщіївці, Бахмутського напрямку. Навіть до цього часу тіла ми не знайшли, бо там Росія стоїть. Синові ось першого лютого було б 43. Не пробачу. Я хоч сама росіянка, але я ніколи їм не пробачу цього зла. Якби їх уже вигнали і скінчилась війна. Нам просто хочеться пожити", — зізнається Ніна Солод.
Василь Романіка каже – життя в громаді триває. Чоловік сподівається, що ті, хто виїхав – повернуться додому.
"На сьогоднішній день працюють магазини всі, працюють заклади комунальні всі до одного. Тобто, життя повернулося і надіємося, що буде краще".
