Родина Гришиних із прикордонного Миропілля пів року тому з чотирма дітьми залишила рідний дім у пошуках безпечнішого місця. Оселилися в одному із сіл поблизу Сум, де отримали в постійне користування модульний будинок.
Одинадцятирічна Ярослава Гришина пригадала обстріл рідного села, після якого вирішили виїхати:
"У брата день народження був. Ми святкували в хаті, і пролунав потужний вибух. Ми відразу в одну кімнату перемістилися всі. Після того ми виїхали в Суми".
У кішки Лоли, яка живе у родині Гришиних, напередодні приїзду кореспондентів Суспільного народилися кошенята. Діти показують їх журналістам. Нижня Сироватка, липень 2025 року. Суспільне Суми
Нині тримають птицю, собаку, котів та вирощують городину, розповіла Надія Гришина, переселенка. Після переїзду жінка знайшла роботу. Працює баристою в місцевій кав’ярні.
Надія Гришина. Суспільне Суми
"Вже пів року тут проживаємо. Виїхали, коли почався Курський наступ, бо дуже тоді було страшно залишати там дітей. Тут добре, тихіше. З сестрою на роботу ходимо. Вистачає тут всього. Гарно тут, і дітям подобається".
Діти граються на подвір’ї модульного містечка, Нижня Сироватка, Сумщина, липень 2025 року. Суспільне Суми
У Миропіллі родина покинула будинок, розповіла Надія. За останній рік обстріли стали майже постійними.
"Там будинок був великий. І город поруч, і річка за городом. І птицю тримали, і корів. Все було. У нас за городами «Гради» падали. Діти дуже злякалися, тоді вивезли їх на Суми до невістки. А коли стало тихіше, повернулися назад. Тоді раз обстріляли село, по центру там прилітало. Ні світла не було, ні зв’язку. Тихіше стало, приїхали діти, побули з пів місяця, і коли почався Курський напрямок, рано повставали всі і вирішили їхати на Суми, бо неможливо було бути там".
Модульне містечко, Нижня Сироватка, Сумщина, липень 2025 року. Суспільне Суми
Повертатися вже нікуди, додала переселенка. Тепер мріють, щоб знову настали мир і спокій.
