Ніхто й повірити не міг, що війна до нас може прийти. Тим не менш, початок повномасштабного вторгнення, ми пам’ятаємо так, наче це було вчора. Коли під час тривоги сусіди об’єднувалися та гуртом бігли до сховища. Проте, час іде, і зараз під час тривог сумʼяни все рідше проходять в укриття, усім переважно все одно, хоча ми й прикордонна область. Але масштабні ракетні обстріли зі сторони росіян, на жаль, відбуваються все частіше, змушуючи більшість сум’ян нервувати.
Журналісти сайту MISTOSUMY.com провели невеличке опитування сум’ян та дізналися, як вони реагують на тривоги, як ставляться до них та чи бігають до сховища. Давайте дізнаємося.
— Як зараз реагуєте на тривоги після останніх масованих ракетних обстрілів?
— Чи спускаєтесь сховище чи підвал?
— Чи переходите в інше більш захищене місце у квартирі?
Владислава Шевч, бариста
— Відчуваю лише якусь тривожність. Коли чутно ці голосні тривоги, одразу стає якось неспокійно й охоплює страх.
— Переходила до сховища переважно на початку війни, зараз вже ні.
— Можна сказати, що мені всеодно? Просто треба розуміти, якщо судилося померти ось так, то ти так і помреш, як не ховайся. До того ж, я не вірю у те, що стіни будівлі можуть захистити від ракети, наприклад.
На фото Владислава Шевч
Фото Наталії Біловол, журналістки MISTOSUMY.com
Євген Омельченко, студент
— На початку війни це більше якось непокоїло. Не те, щоб Суми сильно обстрілювали, але зараз реагую дуже в’яло.
— На початку війни постійно спускався до сховища, а зараз частіше ні.
— Час від часу, в залежності, що летить. Якщо це щось таке типу шахедів, то ні, а якщо суттєве, то так, намагаюся знаходитися у коридорі.
На фото Євген Омельченко
Фото Наталії Біловол, журналістки MISTOSUMY.com
Анастасія Нєфьодова, аудитор «Econom класу»
— Ну, я раніше жила взагалі біля прикордоння, у Нижній Сироватці, тому там без уважності ніяк. До того ж, найближче бомбосховище біля Курського проспекту, а в підвалах — немає сенсу, як на мене, бо якщо попаде — будинок «складеться», а там і підвал завалить..
— У бомбосховище не ходила ще ніразу, навіть на початку. Коли усі бігли ховатися, я з подругою просто біля під’їзду палила та спостерігала за усіма. Інстинкту самозбереження у нас немає, так. (посміхається – ред.)
— Іноді, коли вже чутно було вибух, можу вийти в коридор.
На фото Анастасія Нєфьодова
Фото Наталії Біловол, журналістки MISTOSUMY.com
Катерина Носачова, медичний працівник
— Знаєте, зараз вже спокійніше реагую на тривоги чи обстріли. Інколи з’являється тривожність, страх, але частіше спокійно.
— Насправді ні.
— Ми у приватному будиночку живемо, тому між стінами у коридорі сидимо. Але буває таке, що пишуть, що саме летить, і ти нормально до цього ставишься, а буває таке, що ні. Коли тебе охоплює страх та тривога. Буває і таке. От тоді ми й переходимо у коридор.
На фото Катерина Носачова
Фото Наталії Біловол, журналістки MISTOSUMY.com
Святослав Мусієнко, майстер ремонту меблів
— Я взагалі думаю так: якщо вам судилося померти певним чином, то ви так і помрете, будете ви уникати цього чи ні. Тому моє відношення до тривог спокійне, не реагую на них.
— Ні, не спускаюсь.
— У мене вдома достатньо товсті стіни й маленька квартира, тому немає сенсу десь ховатися, просто залишаюся на місці.
На фото Святослав Мусієнко
Фото Наталії Біловол, журналістки MISTOSUMY.com
***
Отже, по цим відповідям видно, що сум’яни переважно перестали боятися тривог, а до вибухів відносяться спокійно з відчуттям, що так і повинно бути. У сховища ніхто з опитуваних не спускається, а частіше сидять вдома у коридорі. Насправді це сумно, хоча і закономірно, адже війна триває вже два роки, і у людей накопичується втома та звичка.
А як ви реагуєте на тривоги? Ви можете відповісти на усі ті ж самі питання у коментарях нашого поста у Facebook, а також взяти участь в онлайн-опитуванні у Telegram та Viber.
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram Viber Facebook
