Село Марчихина Буда у Свеській громаді на Сумщині розташоване менш ніж за три кілометри від кордону з Росією. Староста села Віра Баклан розповіла про те, як живуть мешканці:
“Дорога ніяка. Автобус не ходить. Отаке наше прикордонне життя. Дорога, яка веде до району, знаходиться у вкрай тяжкому стані. Хочеться, щоб нам допомогли зробити грейдування або ямковий ремонт. Хоча, напевно – це вже не допоможе. За три роки я дорогу кроками переміряла – 4 км просто суцільне бездоріжжя. Хоча дорогу почали були робити – Ямпіль, Орлівка, Свеса. Сподіваємося, як настане весна дійде черга і до нас. У нас дорога державного значення”.
За словами голови Свеської громади Сергія Киркача, питання дороги – досить болюче: “У цьому році повернули 5 млн грн в область, що мали бути освоєні на дороги в межах центрального населеного пункту громади у Свесі. Питання з нашою дорогою у цьому місці вдалося здвинути з мертвої точки. Але у напрямку Мар-Буди, Ямполя, Орлівки, Свеси, Княжичів – призупинено. Нам вдалося щебенем просипати ділянки дороги в Княжичах, Зоряному, Микитівці та до під’їзду до Свеси. По самому населеному пункту закрили частину на умовах співфінансування з дорогами Сумщини. Це десь 3,3 млн грн. Я не впевнений, що ці 5 млн повернуться”.
Останні раз капітальне будівництво дороги Свеса – Марчихина Буда, за словами Віри Баклан, відбувалося у 1974 році. Чи можливо розв’язати це питання власними силами, Сергій Киркач відповів:
“Це дорога державного значення. По-перше, має бути дозвіл, по-друге, у нас немає таких ресурсів і техніки, щоб таке питання вирішувати. І до речі, ми грейдували дороги по усій громаді то грейдеристи на територію Мар-Буди їхати відмовилися. Бо це безпека”.
Кореспонденти Українського радіо Суми зробили запит на начальника служби відновлення та розвитку інфраструктури Сумщини Івана Смагу стосовно того, чи планується проведення ремонтних або будівельних робіт дороги Свеса – Мар-Буда у поточному році. Відповідь надійшла наступна: “Автомобільна дорога Свеса – Мар-Буда на балансі Служби відновлення не обліковується”.
На території села Марчихина Буда, за словами Віри Баклан, на сьогодні проживає 469 осіб, всього зареєстровано – 646.
“У нас є два магазини. Продуктовий та госптовари, виїздна пошта. На території нашого старостату була фабрика з перероблювання сільгоспсировини. Там виготовляли шпагати і було задіяно 30 людей. Наразі її закрито, станки вивезено до Глухова. Також є школа та садочок. На території села пустують 66 садиб. Крім відсутності дороги, у нас ще один головний біль – відсутність автобусного сполучення. До нас не хочуть їхати перевізники. Чекаємо на свій автобус. От сьогодні була у громаді й не купила собі ліки, бо потрібно було швидше повертатися додому, щоб ніч не застала в дорозі. Ліки потрібно купити в громаді, бо у нас їх немає. 9 км і я і односельці часто й густо маємо пройти. В середньому дві години в один бік”.
Голова Свеської громади Сергій Киркач сказав, що до нового року мікроавтобус мають отримати.
“Ми думали його направити у наш комунальний заклад. Я не буду називати, який фонд нам обіцяв цей автобус. Але так ми його й не отримали. Спершу казали, що він стоїть на кордоні з Польщею. Наразі й взагалі нічого не говорять. Я думаю, що ми його не отримаємо. Будемо сподіватися, що у цьому році він надійде. Якщо ми його отримаємо, ми обов’язково будемо його направляти у це село, у п’ятикілометрову зону, щоб мати можливість підвозити людей хоча б до центру громади. Перевізник, який возив до цього села, після рішення ради оборони, довозити людей до села відмовився. Доїздить до Свеси, розвертається і їде назад”.
На напрямку “Шостка – Мар-Буда й справді є перевізник – Василь Андрющенко. За його словами, це досить небезпечна зона:
“Є розпорядження від командуйочого ОК “Північ” про закриту й небезпечну зону. У цю зону не має права заїздити транспорт загального користування. Якби я робив неправильно, мене б давно поставили на своє місце. І як тільки з’явиться можливість туди їздити – чи ворог відійде, чи припиняться обстріли, ми відразу в Марчихину Буду поїдемо. Бо коли я туди заїду і нас бомбонуть, винний буде перевізник. Це по-перше. А по-друге, там страшне бездоріжжя. Якби була дорога, можливо б і поїхав, але це дуже ризиковано”.
За словами Сергія Киркача, вони зверталися з приводу перевезень до гуманітарної місії “Проліска”.
“Ми думали, що вони проведуть тендер і буде соціальне таксі. Під час розмови з директором комунального підприємства з’ясувалося, що там, умовою мало бути два автобуси. А тому ми участі у цьому не взяли”, – розповів голова громади.
Представник місії “Проліска” Дмитро Маляренко після довгих дискусій з кореспондентами Українського радіо, дав надію, що соціальному маршруту на цьому напрямку бути. Наступного тижня “Проліска” виставляє на тендер два маршрути “Мар-Буда – Шостка” і “Мар-Буда – Свеса”. “Запускається один маршрут. І ми дивимося, скільки людей ним користується. На скільки він затребуваний. Якщо є потреба, тоді додається по одному маршруту двічі на тиждень”, – сказав Дмитро Маляренко.
У будь-якому випадку, за словами Віри Баклан, жителі прикордонного села Марчихина Буда поки що евакуйовуватися не збираються. Бо їхати, каже – нікуди.
Авторка – Валентина Погорєлова.
