Ірина Стрикиця виїхала з Краснопілля у березні після масованих обстрілів селища. Її житло зруйноване, тож повертатися нікуди. Зараз жінка живе у гуртожитку у Сумах і чекає, поки волонтери підберуть житло.
"Вибух був такий, що, може, й будинок підстрибнув, — розповідає по один з обстрілів жінка. — Вуха заклало, я не змогла зорієнтуватися. Я присіла біля ліжка і так уже якось навприсядки я почала виходити в коридор. Як вискочила? Я вже не пам'ятаю. Стало бити, дуже здорово. Будинок чи підстрибував, чи що там з ним відбувалося. Момент страху такий, що ти б не те, що виїхав — ти б летів би на крилах куди-небудь, якби вони в тебе були".
Ірина Стрикиця. Суспільне Суми
Ірину вивезли воїни. Каже, з собою взяла найнеобхідніші речі і документи.
"Коли я виїхала з Краснопілля, я була рада оцій тиші. Це просто, незрівнянна тиша".
Краснопілля, серпень, 2025 рік. Суспільне Суми
Кілька місяців жінка жила у знайомих. Потім оселилася у гуртожитку благодійного фонду "Плурітон" у Сумах. У гуртожитку годують, отримує пенсію, благодійну допомогу. Нещодавно видали гігієнічний набір. Одяг частково від знайомих, частково придбала, щось вдалося забрати з дому.
Краснопілля, серпень, 2025 рік. Суспільне Суми
"Страшно туди їхати, щоб щось забрати. Думаєш, чи воно того варте. Транспортного сполучення немає, багато ти не привезеш. Дуже шкода книги: Біблії різні переклади, по рослинах. Книга рослин, мабуть, згоріла. Саме моя квартира вже розбита. Я не хочу цього бачити. Я розумію, що там уже нічого брати, що все присипано", — ділиться Ірина Стрикиця.
Ірина Стрикиця. Суспільне Суми
Наразі вона чекає, поки волонтери їй підберуть житло. Каже, що не працює і за час евакуації забула навіть про свої захоплення – шиття і в’язання.
