Березень багатий на визначні подіїта свята, одне з яких — ДЕНЬ ПОЕЗІЇ. Це свято словесної чуттєвості й довершеного вміння кількома словами висловити невисловлюване. Віддавна саме поезія найпершою реагувала на всі події, які змінювали хід історії і життя людини. Комунальний заклад «Центр культури» Глухівської міської ради має добру традицію – проводити в цей день мистецьку зустріч «Літературне сузір’я Глухівщини 2024», на жаль, в умовах сьогодення – дистанційно. Ми познайомимо Вас з творчістю самодіяльних поетів, що проживають в селах Глухівської громади. Бажаємо приємного перегляду! Слухайте і насолоджуйтесь поетичними рядками наших талановитих земляків.
КУЛІШ ПОЛІНА народилася та проживає в с. Некрасове. Є учасницею гуртка «Художнє слово» при Некрасівському СБК. Бере активну участь у літературних читаннях, онлайн вітаннях, майстер класах, інформаційних годинах. Поліна – талановита дівчина з багатобарвним сприйняттям світу, з очима, відкритими для всього прекрасного, а поезія – це стан її душі. З початком війни вона почала писати вірші, у яких передає весь сум, тривогу, переживання за рідну Україну, за долю її дітей та дорослих. Софія Романцова – юне дарування, що проживає в селі Перемога. Софія – школярка, активістка, добре відома в селі і школі. З дитинства ця дружелюбна, талановита дівчинка проявляє свої творчі здібності. Навчаючись у початкових класах, вона писала вірші про школу, вчителів, матусю. Зараз Софійка навчається у Глухівському ліцеї – інтернаті. Бере участь у різних олімпіадах, конкурсах, отримує нагороди. Взяла участь у національному конкурсі «Genius Olympiad Ukraine 2024», де отримала бронзову медаль як вихованка гуртка «Літературне краєзнавство» в категорії «Креативне письмо» Софія – учасниця театрального гуртка Перемозького сільського будинку культури. Брала участь у відбірковому конкурсі читців, присвяченому пам’яті Т.Г.Шевченка, де зайняла почесне ІІІ місце. Софійка може відшукати поезію в буденному. Вона викладає у віршованій формі те, що її хвилює. ГРИЩЕНКО ЛЮДМИЛА — жителька села Перемога. Людмила з дитинства була талановитою та допитливою дівчинкою. Після закінчення школи почала писати вірші на різну тематику, але особливо близькою їй була тема любові до матері та України. Навчалася у Глухівському державному педагогічному університеті на філологічному факультеті . Саме під час навчання вона досконало вивчала мовознавство, фольклористику, і вірші писались все легше та швидше, були цікавішими та різноманітні… МЕХЕДОК ЮЛІЯ — поетеса села Дунаєць Юля з дитячих років живе активним творчим життям — виступає в ролі ведучої під час проведення культурно-мистецьких заходів, співає, декламує вірші, бере участь у фестивалях та конкурсах. Ще з дитячого садочку вона любила говорити римою. Жага до віршування продовжилася і в дорослому житті. Бажання писати вірші переросло в її захоплення і стало невід’ємною частиною життя. Теми, що піднімає Юля у своїх поетичних творах актуальні, доходять до серця і розуму кожної людини, надихають на боротьбу українців за своє майбутнє, вчать любити рідну неньку – Україну, своє село, його жителів, природу свого краю. Такі поетичні рядки дуже потрібні сьогодні українцям. А поетичні рядки, написані нею протягом останнього року, всі пронизані патріотизмом, любов’ю до Батьківщини і переживаннями за наших захисників. МИКОЛА ДОВГОПОЛИЙ народився в селі Дунаєць. Вчитель за професією, творча людина за покликаннм, він живе у співочому селі Некрасове. Микола Борисович – баяніст, керівник народного аматорського фольклорного колективу «Червона калина» Некрасівського СБК. З дитячих та юнацьких років часто декламував вірші зі сцени, потім це переросло у захоплення. Зараз пише вірші різної тематики, у більшості випадків для себе. Деякі з них поклав на музику і вони є у репертуарі «Червоної калини». Зараз його вірші із задоволенням читає онука, шестирічна Борисенко Катерина.
Вероніка Кравченко народилася у мальовничому селі Полошки. Навчається в Полошківському НВК. Вірші спробувала писати у 11 років. Тематика – різноманітна. Але найбільше їй подобається викладати за допомогою художнього слова те, що її турбує. Вважає, що так можна віднайти відповіді на питання, що давно хвилюють. АННА СМОЛЯ народилася у мальовничому куточку Глухівщини, селі Некрасове . Навчалася у Некрасівському НВК. Ще у шкільні роки захоплювалась поезією, читала багато літератури. Перші рядки з’явилися саме в шкільні роки. Свої вірші вона присвячувала матусі, школі, рідному селу. Анна живе активним творчим життям. Вона – ведуча та учасниця мистецьких заходів, що проходять в рідному селі. Закінчила Глухівський Національний педагогічний університет імені О.Довженка. Багато своїх віршів присвятила жахливим подіям, які відбуваються на території України. Її твори були опубліковані у місцевій газеті «Глухівщина». Творчі доробки Анни звучать під час проведення культурно – мистецьких заходів у виконанні учасників гуртка «Художнє слово» Некрасівського СБК. Сьогодні, у День поезії вірш Анни Смолі читає Тетяна Третяк. ПЕЧЕНИЙ ІГОР народився в селі Дунаєць. Ігор Миколайович – людина великої життєвої і творчої енергії. Він – самодіяльний поет і композитор. У його творчому доробку більше 500 віршів та музичних творів. Однією з найвагоміших тем в поезії Ігоря Миколайовича є любов до рідного краю, гордість за свою національну приналежність. Як він говорить : «Найкрасивіше небо – українське, найгарніший схід сонця – в Україні, квітучі вишні і безкраї поля – наймиліші і дихається вільно лише на своїй рідній землі» Поезії Ігоря Печеного звучать на конкурсах читців, фестивалях народної творчості. Їх залюбки декламують односельці, а також сам автор, який вкладає в свою творчість душу і розум. ЛЮДМИЛА ЦИГИКАЛ народилася в селі Дунаєць. Писати почала ще в юності. Вірші для неї – спосіб поділитися своїми переживаннями, емоціями.. Спочатку Людмила не придавала значення поетичним рядкам, не зберігала написане. З віком почала до цього відноситись по-іншому, але читати свої поезії публічно почала лише в минулому році під час проведення вечору поезії в Дунаєцькому СБК. Зараз, звичайно, всі думки про те, що відбувається в рідній Україні і тому ця тема для Людмили – найактуальніша. Коли розпочалась війна, то її думки, ніби «заморозились», півроку – жодного рядка. І лише восени, почувши журавлиний крик, ніби прокинулась. Говорить, що ніколи не думала, що доведеться писати про війну. Знайомтесь – поетеса з Банич ТЕТЯНА ПОЛЯТИКІНАЗ юних років закохана в поезію. Любов і жага писати вірші з’явилися, коли Таня навчалася у 9 класі, коли в юні роки приходить прекрасне почуття — кохання. Це були перші творчі рядки. В час, коли почалась війна, відчула душевні переживання, емоції, які стали поштовхом до написання творів про воєнні злочини росії, про полеглих героїв. Кожен новий твір — це історія нашої України, історія життя людей. Ці вірші пронизані любов’ю до рідної землі, рідного народу, вірою в перемогу і лютою ненавистю до ворогів. У 2024році вийшла збірка віршів Тетяни Полятикіної «На крилах життя», де зібрані твори про кохання, війну, рідну Україну. Ця книга – твір власної душі поетеси. Джерело
