У березні, після посилення обстрілів, з Краснопільської громади мали обов’язково евакуюватися сім'ї з дітьми. Суспільне поспілкувалося з багатодітними родинами, які виїхали в Лебедин.
Родина Галабурда. Суспільне Суми
В родині Галабурда п’ятеро дітей від 2 до 11 років. Сім’я виїхала з Осоївки Краснопільської громади наприкінці березня.
“Ми збирались, тільки думали, все буде добре, думали, може пізніше. До нас прийшов голова і сказав нам виїжджати”, – згадує Вікторія Галабурда.
Вікторія та Олександр. Суспільне Суми
Гуманітарна місія “Проліска” доставила родину до Сум, а звідти відправили у гуртожиток у Лебедин. Вікторія Галабурда розповідає, що тут їм видали харчі, речі, допомогли оформити статус ВПО. У гуртожитку родині виділили дві кімнати, дітям приносять іграшки.
“Все в нас тут є, нам допомагають всім”, – каже жінка.
Родина Галабурда. Суспільне Суми
Подружжя розповідає, що через знайомих знайшли у Лебедині будинок, з меблями, можна жити безкоштовно, але заселитися поки не можуть.
“Хотілося б, звичайно своє житло. Знайшов житло, тільки проблема світло підключити. Там треба 4,5 тисячі за підключення. Там борги ми заплатили, 300 гривень боргів було”, – говорить Олександр Галабурда.
Кімната в якій оселилась родина Галабурда. Суспільне Суми
Чоловік каже, що залишати свою домівку було дуже важко.
“Я два роки воював, приїхав додому, був там, поки нас не евакуювали. Я там виріс, там все життя прожив. В мене зараз голова не соображає, руки опускаються повністю. Якби жінку з дітьми десь устроїть, я б повернувся назад. Це моя Батьківщина. П’ятеро дітей, куди я самих відпущу їх”, – говорить Олександр.
Від благодійного фонду “Карітас Коломия” родині Галабурда передали велосипед.
Діти з переданим велосипедом. Суспільне Суми
Їхні сусіди по гуртожитку мають трьох дітей, старшому 13 років. Родина виїхала з Краснопілля в середині березня.
“16 (березня – прим. ред.) почали більш обстрілювати Краснопілля, ми ще пожили там до 19 числа. Ту ніч дуже тяжку пережили, вранці я встала, подзвонила на “Проліску” і нас вивезли з дітьми”, – говорить переселенка Тетяна.
Тетяна з дочкою. Суспільне Суми
Жінка розповідає, що з собою взяли тільки найнеобхідніше.
“Дітям речі забрали, школяр наш встиг книжки ще забрати, ну і документи”, – пояснює Тетяна.
Зараз син навчається онлайн у Краснопільському ліцеї. В гуртожитку родині одразу видали продуктові набори, постільну білизну, зараз в них є все, що треба, каже Тетяна.
Тетяна з дочками. Суспільне Суми
“Нормально зустріли люди. Все приносять, дітям приносять, нам приносять їсти”, – розказує переселенка.
Жінка у декретній відпустці, чоловік поки без роботи, але допомагають рідні та абсолютно незнайомі люди, розповідає Тетяна.
“Вчора родичі приїжджали з Харкова. Люди допомагають, хоч вони нас і не знають. От, наприклад, заходимо у магазин, тут неподалік – і речі дають, і продукти дають, навіть гроші дають. Люди тут доброзичливі. Чоловік як розбереться з військкоматом, на роботу по-любому буде йти. Ми ж такі, що вдома не можемо сидіти. Ми звикли вставать рано, в 5-6 ранку, йти управлятися, а тут не по собі. Там залишилося в нас господарство, і курочки, і собаки, і навіть козочка в нас була – і козочка залишилася”, – пояснює Тетяна.
За словами жінки, вони поки не знають – залишатися тут, чи їхати далі, все залежатиме від безпекової ситуації.
