У Лебединській громаді нині близько 2,5 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Серед них і Ходжабібі Смешко. Вона народилася в Туркменістані, але більшу частину життя провела в Попасній на Луганщині. У 2022 році жінка була змушена разом із родиною залишити домівку. Тепер уже третій рік мешкає в Сумській області. Як на Лебединщині допомагають облаштуватися переселенцям — у матеріалі Суспільного.
Ходжабібі Смешко. Суспільне Суми
"Внук купив нам будинок і ми тут облаштувалися. Сумщина — наша Батьківщина тепер. Дуже запам'ятався день, коли війна почалася. Оборона була сильна, думали, що обійдеться. Але, оскільки ми знаходилися за 5 кілометрів від "сірої" зони, то за 2 місяці місто взяли. Чому сюди, у Сумську область — якось начебто ближче додому. Все сподівалися, візьмуть назад — ми повернемося на руїни, відбудуємо. Але життя свої корективи вносить", — розповіла Ходжабібі Смешко, переселенка.
Внук Ходжабібі Смешко допоміг жінці придбати будинок у Лебединській громаді. Суспільне Суми
На Луганщині жінка працювала начальницею цеху на склозаводі. Тепер про цю роботу в неї залишилися лише спогади.
"Було все пречудово. Працювали, робота в нас була. Ми виготовляли продукцію широкого вжитку: лампове скло, світильники, склянки, чарки, фужери, вази. Усе, що людям потрібно, наш завод виготовляв. У нас був будинок і квартира. Тепер немає. У доньки квартири теж немає. Нічого не залишилось, і територія окупована. Ми вже туди не поїдемо. Нас розкидала доля по різних містах і селах. Хотілося б разом, усе ж життя прожили разом".
Господарство Ходжабібі Смешко, Лебединська громада, червень 2025 року. Суспільне Суми
За словами пані Ходжабібі, у громаді родині допомогли відразу облаштуватися. Продовжують допомагати далі.
"Мене що тут тішить у Сумській області — ми ж схід, сонечко від нас вставало, баштан тут росте гарно. От мені подобається. А все решта, як у нас. Посадили сад. Людина де живе, там і має саджати дерева. Життя триває. Ми радіємо, що залишилися живими і приїхали сюди".
Баштанні, за словами Ходжабібі Смешко, на Сумщині ростуть добре, бо тут сходить сонце. Лебединська громада, червень 2025 року. Суспільне Суми
Голова ради ВПО Лебединської громади Олена Солоненко зазначила, що більшість переселенців у громаді — із прикордонних районів. Хтось придбав житло, хтось його орендує. Жінка сама приїхала у 2015 році з Ясинуватої.
"З прикордоння евакуюють — і багато переселенців їде саме до нашої Лебединської громади. Ми спільно зі старостами знаходимо їм житло, спілкуємося з благодійними організаціями "Право на захист", "Проліска", "Рокада". Вони нам дуже допомагають. Шукаємо по селах домівки, куди можна поселити переселенців. Спілкуємося зі старостами, завжди на зв'язку. Де є вільне житло — туди веземо переселенців. Люди ще сподіваються повернутися до своїх домівок. Моя Донецька область, місто Ясинувата, наразі окупована територія. І села, в якому проживали, наразі вже немає зовсім".
Валентина Губська. Суспільне Суми
У Лебединській громаді проживає понад 38 тисяч людей, із них близько 2,5 тисяч переселенців, додала начальниця управління праці та соцзахисту Лебединської міської ради Валентина Губська:
"До нас звернулося і зареєструвалося близько 4 тисяч переселенців. Фактично з цієї кількості у нас проживає 2,5 тисячі ВПО. З них дві тисячі — сім'ї. А люди похилого віку — близько 1100, бо змінюється ця цифра. 793 дитини. 20 сімей у нашій громаді придбали житло. На початок року в громаді коштом волонтерів та з місцевого бюджету облаштували сім будинків, у яких проживають 28 людей".
За словами Валентини Губської, уся інформація про допомогу переселенцям та можливості щодо житла є на сайті Лебединської міської ради. Там розміщена дорожня карта для переселення.
