Олександр Басанець мобілізувався до лав ЗСУ в липні 2022 року. В армію пішов з приватної охорони. Колишній боєць 5-ї штурмової бригади розповів про свій бойовий шлях, про те, де працює зараз і чим планує займатися після війни.
На телефоні Олександра зберігаються відео з бойовими буднями, зафільмовані ним та побратимами у 2022-2023 роках. Коли повномасштабна війна увійшла в життя українців, чоловік працював у Києві приватним охоронцем. До того, розповідає, вісім років віддав службі в спецпідрозділі поліції.
Олександр Басанець до повномасштабного вторгнення. Архівне фото
“Я працював тиждень через тиждень у Києві, і якраз приїхав сюди на відпочинок, мені друзі подзвонили вранці: “війна”. Ви самі знаєте, що тут було довкола міста. Був вдома, з родиною, донька боялася, мені доводилося заспокоювати родину. Діти краще перенесли цю жахливу новину”, – пригадує штаб-сержант Конотопського районного центру комплектування.
Олександр Басанець з побратимами. Архівне фото
Олександр ділиться: хотів долучитися до лав Збройних сил. Чоловік мобілізувався 7 липня 2022 року у 5-ту штурмову бригаду.
“До того, як мене призвали, коли навала була довкола міста, ми організовувалися з хлопцями і патрулювали місто, щоб виявити ДРГ, у нас були свої маршрути. Потім працівник ТЦК подзвонив мені додому і вручив повістку. Тоді такий період був, коли дуже сміливі вже воювали, сміливі ще чекали якогось поворота долі, і я, мабуть, до другої категорії відносився. Вручили – і пішов, тому що відчував поклик”, – пригадує чоловік.
“Переживав, там ще відбір був, можна було не попасти, там дивилися на стан здоров'я, на деякі критерії. Перший бойовий досвід був в Сіверську, потім Вуглегірська ТЕЦ, Нью-Йорк, Залізне, Іванівське”
Першим шоком був перший бій, згадує чоловік. Побратиму Олександра понівечило руку, тож довелося вперше надавати першу допомогу.
Олександр Басанець. Архівне фото
“Через кілька місяців були завдання на Вуглегірській ТЕЦ, ми воювали з “вагнерівцями”. Там було тяжко, потрапили в засідку, наш один СП не вийшов на зв'язок, навіть дві, ми витягли хлопців з оточення, самі потрапили в оточення. Нас оточили з двох боків: 90 градусів і з фронту, двосторонню засідку нам зробили. Один СП ми втратили, багато хлопців загинули”, – говорить Олександра.
Він зазнав першого поранення від ручної гранати в ногу та руку, місяць лікувався й ухвалив рішення повернутися на фронт до побратимів. Взимку 2023-го на Іванівському напрямку, розповідає, був поранений удруге.
Олександр Басанець. Суспільне Суми
“По нас летіло, прилітало як зазвичай на фронті. Виявляється, вони бачили нашу точку, просто не попадали. Тоді стало нижче летіти – ми стали нижче, нижче спускатися в окоп. І прилетіло СПГ, нас дуже сильно контузило. В руку залетів осколок і в ногу, і сильна контузія була”, – пригадує чоловік.
Олександр Басанець. Суспільне Суми
Останні два роки, після поранень, Олександр Басанець працює в Конотопському центрі комплектування: організовує поховання військовослужбовців, спілкується з родинами загиблих та бере участь у заходах оповіщення.
“Звичайно, хейту більше. Я їх розумію. Чоловіки поділені на суперсміливих, сміливих і тих, кого змушують бути сміливими. Я їх розумію. Їм тяжко, бояться. Всі ми боялися. Сміливий не той, хто не боїться, а той, хто боїться і робить”
У вільний від роботи час Олександр вивчає програму 3D-моделювання. Говорить, можливо, саме з цією сферою пов’яже життя, коли закінчиться війна.
