Сум’янин на псевдо “Тамада” боронить Сумщину у складі 71-ї аеромобільної бригади ДШВ. Боєць був у СЗЧ близько пів року. Про подробиці оборони на Сумському напрямку та повернення до служби після самовільного залишення військової частини з бійцем спілкувалися кореспонденти Суспільного.
"Тамада" у 2022 році у ТЦК прийшов сам. Каже, на те були вагомі причини:
"У вересні по новинах передали таку інформацію, що "Вагнер", атакуючи міста, ґвалтує та знущається з дітей. Новина чомусь мене дуже зачепила, що я задумався: потрібно йти. Але я не вмів тримати зброю, бо реально ніколи не служив, не воював. Хотів навчитися виживати, хотів зустріти ворога зі зброєю і якось скоріше все це завершити".
«Тамада», піхотинець 71 окремої бригади ДШВ. Суспільне Суми
Каже, був звільнений від служби за висновком ВЛК. Кілька місяців чоловік просився до війська. У грудні його запросили на оновлення даних.
"Прийшов. Вони мені дають папірець, кажуть: "Через два дні виїзд".
«Тамада», піхотинець 71 окремої бригади ДШВ. Суспільне Суми
Перед відправленням на фронт “Тамада” пройшов вишкіл в навчальному центрі.
"Нас відправили на розподілення. Мене прийняла 71 окрема штурмова єгерська бригада на той час. І там я зрозумів, що таке війна насправді. В мене за спиною три штурми. Звичайно, у когось там їх 23, у когось 103. Мені цих трьох вистачить на все життя і ще на одне. Там дуже важко. На кожному метрі бойового зіткнення з ворогом — пекло. Там просто пекло. У нас під Олександрополем "крила арта" 11 годин безперестанно. "Крила" так щільно і кулеметним вогнем і "артою", що ми з хлопцями лягли втрьох в яму глибиною 40 см — накрилися плівкою і лежали. Руку підняти неможливо, бо я думав, що ми помремо просто від переохолодження. Це взимку було. Це був Авдіївський напрямок. Коли Авдіївку намагалися взяти в оточення".
"Тамада" ділиться, що боїться смерть — "понад все в житті". Але, каже, не треба її сприймати як ворога.
"Страх стимулює виконувати ті речі, на які не спроможен жоден з тих хлопців, який йде на нас зі зброєю. Він стимулює тебе робити щось для побратимів, робити щось для себе, для всіх щось робити".
«Тамада», піхотинець 71 окремої бригади ДШВ. Суспільне Суми
З 2022 року служба, як і сама війна дуже змінилася, відзначає боєць.
"Ми зараз працюємо дуже ефективно. Я зараз захоплююсь тим, як ми працюємо — на випередження. Розвідка стала кращою — ми знаємо, де ворог, коли і що буде робити. На останньому виході я був прямо вже біля ворога. Тобто, нам навіть в найскрутніший час, коли у нас один день немає води, нам спокійно могли дві-три штуки закинути з дронів в нірку. Дрон чогось вартує, але солдату вода потрібна. І вони не жалкують їх. Тоді жалкували всього: машин, дронів, все. Чого не маємо? Людей, які хочуть щось робити".
Для того, щоб вижити на лінії бойового зіткнення, у піхотинця є один рецепт — копти, каже боєць.
"А як копати? Вигадуєш там якісь хитрощі, куди всю цю землю діти. Я вам кажу, це так здається, що два мішки землі винести — це не проблема загалом. А там ти про це міркуєш цілий день, куди її викинути. Копати доводиться дуже глибоко. І ті хлопці, які лінуються це робити, жалкують".
«Тамада», піхотинець 71 окремої бригади ДШВ. Суспільне Суми
“Тамада” говорить, що був у його військовій кар'єрі один момент, коли оформили самовільне залишення частини. Але, додає, радий, що все вирішилося.
"Я вже відслужився, побув на штурмах, на евакуації, в забезпеченні й потрапив нарешті в штаб на кухню працювати. Приїхав якось, вивантажуюся і ламаю ногу. Везуть мене на операцію в Івано-Франківськ. Пластини вставили, важка операція. І я потрапляю на лікування додому на п'ять місяців.
«Тамада», піхотинець 71 окремої бригади ДШВ. Суспільне Суми
"У мене є документи, що я списаний. Він каже: "Та я все одно перевірю, давай". "Ну давай перевіряємо". "Та ти ж чинний військовий". Я кажу: "Якщо вже на те пішло, так я говорю, СЗЧешник". Потім приїжджають два наші представники. Хотіли дізнатися, чому ж я в СЗЧ, якщо був при штабі. Це дуже дивно. Я їм все розповів, вони скажуть: "Хлопче, а ти маєш базовий військовий вишкіл?" Я говорю: "Звісно, маю, я вже маю не тільки базовий військовий вишкіл, а й трошечки більше".
Після цієї розмови, говорить “Тамада” він пройшов ще один вишкіл, і потрапив на Сумський напрямок, про свою службу на малій батьківщині каже: все під контролем:
"Де працює конкретно наша бригада, у ворога немає шансів. Просто впевнений в цьому на 100%. Наша місія — не дати ворогу тихо пройти. Тому що є такі речі, як там “пончо”, “кікімори”, ворог може в них “вбити” теплак. Може вночі зайти в туман, тож ми мусимо саме цей фактор виключити взагалі. Тобто, хоч весь останній час нас прикривають дрони, далі працюємо ми. Тобто, як тільки вечір — ми спостерігаємо, щоб не дати ворогу змогу дійти далі хоч на метр. Якщо він пройде хоч на метр, він відріже одну позицію, і це буде проривом. Бо далі йде підтримка, забезпечення. Тобто свої ланцюги. Якщо втратити одну позицію — це все".
Як піхотинець “Тамада” каже, що дуже вдячний бригадним дроноводам. Без них, додає, було б значно важче:
"Сиджу, виходжу на рацію до командування, кажу: "Товариш командир, а ви можете мені в наступну посилку з продуктами, покласти якусь книжку почитати". Не люблю читати, прочитав за все життя одну книжку Гаррі Поттера. "Яку тобі скинути?”. А я йому кажу: "Скиньте мені устав". День народження також відзначав там на позиціях. Мені, до речі, побратим подарував одну цукерку. У нас мало солодощів було. Я вперше так довго був на бойовому виході — 98 днів. Ти там взагалі багато чого переосмислюєш".
«Тамада», піхотинець 71 окремої бригади ДШВ. Суспільне Суми
Боєць говорить, що ворога не слід недооцінювати, і додає, що шансів у російських солдатів немає:
"Сидячи на позиції, я розумію, що ворогу вже потрібно закінчувати війну. Він чи сам не розуміє. Він відправляє й відправляє кожну штурмову групу, й кожна стовідсотково 200. Куди там дивиться командування, я не розумію. Але я їм вдячний. Чим більше ми їх утилізуємо, тим мені буде простіше завтра спати. Скільки він може ще там у себе цього м'яса нам кинути? Я в посадці в себе сидів — тхнуло так, адже вони там всюди. Наших втрат мало. Я знайшов тільки двох наших хлопців, так з 20–25 — російські солдати".
Нині “Тамаді” 34 роки. Вдома бійця чекають батьки та десятилітня донька. Каже, воює в першу чергу за її майбутнє.
"Якось знайшов телефон росіянина, і в нього в телефоні є інструкція з навчання дронщика БпЛА. Там є така вставка, перекладена з української мови, тому що у нас більше досвіду. Там таке написано, що наш досвід переважає їхній. Я такий думаю: "І що ви хочете нам після цього довести тепер?” Ми ж-то кращі, так? Вони вчаться тепер у нас, але в них немає шансів".
