Іноді вибір професії може трапитися ще в дитинстві, і з плином часу не змінюватися, а лише ставати більш свідомим. Так сталося і у Наталії Валентинівни, яка сьогодні має за плечима більше 25 років стажу медичної сестри.
Моя мама працювала багато років в районній лікарні у приймальному відділенні молодшою медичною сестрою, а я малою часто разом з нею була на роботі, – згадує пані Наталія. – Мені подобалася особлива атмосфера лікарні, де людям допомагають медики. Хотілося бути теж дотичною до цього процесу. І я вирішила йти в медучилище, а відразу по закінченню прийшла працювати в цю ж лікарню, районку, медичною сестрою.
Наталія Валентинівна КІКТЕНКО:
У 1998 році закінчила медичне училище, почала працювати в КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» медичною сестрою
Нині працює на посаді сестри медичної стаціонару – у відділенні паліативної медичної допомоги.
Має І кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Сестринська справа».
«…Відчуваєш себе причетною до дуже важливої рятувальної справи»
За час трудової історії Наталія Валентинівна працювала за різним профілем медсестринської справи: патронажна медсестра, медична сестра стаціонару (ЛОР-очне віддлення, загальнохірургічне, ФРМ і загальнотерапевтичне, паліативне).
У кожному відділенні – своя специфіка, зазначає Наталія Валентинівна. – Працювати з дітками у Терешківській амбулаторії було особливим задоволенням, бо дітки наповнюють життєдайною енергією. У стаціонарному відділенні ЛОР долучалася і до проведення операцій. Коли на твоїх очах людині після операції стає легше, стан значно покращується, відчуваєш себе причетною до дуже важливої рятувальної справи. Наприклад, робили трахеостомію (хірургічна операція зі створення штучного отвору в трахеї для надходження через нього повітря у дихальні шляхи- ред). На твоїх очах людина, яка ледве дихала, нарешті може дихати значно краще. Це вражає і мотивує далі самовіддано працювати, вчитися чомусь новому, ділитися своєю позитивною енергією з людьми. Зараз я працюю в паліативному відділенні. Скажу чесно – емоційно складно, пацієнти важко хворі, іноді з мінімальними шансами на подальше життя. І наше завдання – не тільки лікувати, а і підтримувати, вселяти віру та оптимізм, підбадьорювати.
«Колектив – це опора і емоційна підтримка»
Медичні сестри – це перші помічники лікарів, які виконують сотні лікарських процедур. Наталія Валентинівна підкреслює, що роль молодших медичних сестер теж не менш важлива:
Молодші медичні сестри – наша щоденна допомога в рутинних справах, без них ми не впораємося! І взагалі, колектив, в якому працюєш – це опора, не лише професійна, а й емоційна підтримка. Адже медична сестра – професія, яка тримається на людяності, чуйності, співчутті… Я вважаю, що мені пощастило з колективом, і з колегами-медсестрами. Вітаю всіх із прийдешнім Днем медичної сестри і бажаю мирного неба і побільше приємних моментів у житті!
