Проєкт “Догляд вдома” від Червоного Хреста розрахований на людей, які за станом здоров’я потребують постійної допомоги. Кореспонденти Суспільного побували у сумського подружжя, яке отримує допомогу в межах цього проєкту.
Лідія Іванівна та Михайло Олексійович Різніченки нещодавно відзначили 55 років подружнього життя. Пані Лідія розповідає: познайомилася з майбутнім чоловіком, коли працювала на одному із сумських заводів, вони обидва були у складі групи дружинників, які тоді слідкували за порядком на вулицях.
“Недовго ми зустрічалися, трішки. Повіз знайомитися з батьками. І там не випустили. У суботу ми приїхали, а в неділю вони організували якось нам весілля. Я приїхала додому і говорю мамі: «Ага, ага, я вже заміжня». А мама говорить: «Ну, якщо ж розуму немає, то хай Бог допомагає». 18 не було, повних 17. Йому було 27. Бувало по-різному, але добре ми прожили. Він добрий, він мене не обіжав. Тільки от погано, що старість така. Вже оце п'ять років він як лежить. Переніс інсульт, потім після інсульту ще упав, позвонка поламав. Ну і маємо, що маємо. Йому 82”, – пояснює підопічна Червоного Хреста Лідія.
Єдиний син був військовим, помер 14 років тому. Онука, як і її тато, здобула військову освіту, зараз служить.
“Вона дуже любила батька, і ще коли була Помаранчева революція, то вона манюня сиділа у батька на плечах і кричала: «Нас багато, нас не здолати»", – згадує пані Лідія.
Лідія Різніченко. Суспільне Суми
Тепер день Лідії Іванівни розписаний від ранку — це в основному догляд за чоловіком: поміняти памперси, помити, приготувати їжу, збити її блендером, погодувати. Каже, намагається все робити сама, але справлятися все складніше.
“Тяжко, раніше легше було, якось більше сили було, а зараз я вже старенька. Тяжко його перевертати, перевдягати. Важко надягати памперс. Він раніше от міг підняти попу і памперса йому легенько підсовувала. А зараз мені якось треба його ворушити, піднімати. Я дуже втомлююся, це дуже тяжко, але де ж дінешся? Було щось гарне в житті, а тепер треба нести хрест свій до кінця. У нього рідних уже майже нікого не лишилося. Є племінники по білому світі, але ж по білому світі. Є сестра, старша, одна лишилася, їх було п'ятеро в сім'ї. Теж дуже хороша сільська сім'я, дуже добрі всі, чуйні. Ну, а сестра вже сама – за нею доглядають. Теж діток немає, теж вона одненька”, – пояснює пані Лідія.
Ліки. Суспільне Суми
Понад рік тому пані Лідія впала, пошкодила хребет, зламала руки, тоді, каже, дуже допомагали сусіди, вони ж звернулися у Червоний Хрест. Відтоді щодня до них приходить Ольга Баталова – колишня волонтерка, а нині соціальна помічниця від Червоного Хреста. Вона розповідає: подружжя має право отримувати допомогу за напрямком “Догляд вдома”, оскільки в Михайла Олексійовича інвалідність першої групи, а Лідія Іванівна обмежена в пересуванні.
“Кожного дня десь о 9 ранку я приходжу. Звісно, кожного дня я заходжу до магазину, беру якісь продукти, чи то хліб, чи овочі, м'ясо. Ну, що потрібно родині? Заходжу по ліки, якщо за потребою лікар прописує їх. Приходжу я до них, ми починаємо займатися гігієною, бо це є найперше і найважливіше, як для кожної людини, яка прокинулася зранку. Вмиваємо личко, стрижемо нігтики за потребою, міняємо підгузок, пелюшечку. Потім, якщо Михайло Олексійович хоче їсти, то ми вже розігріваємо чи супчик, чи борщик, що в нас у меню, і взбиваємо дуже гарно блендером, бо людина лежача, і тому його потрібно годувати. Він сам не може тримати пляшечку, тому я його годую”, – говорить соціальна помічниця Ольга.
Ольга Баталова та Михайло Різніченко. Суспільне Суми
Лідія Іванівна говорить: без допомоги від Червоного Хреста було б важко, адже вони надають і фізичну допомогу, і матеріальну, і моральну підтримку.
“Коли стали з Червоного Хреста давати памперси – мені набагато легше стало. Памперси дають, пелюшки дають, допомогу минулого року, на зиму. Так, на опалювальний сезон дали 21 000. Це дуже великі кошти. Постільне давали, миючі засоби дають. Ви знаєте, дуже допомагають. Я дуже вдячна за фізичну допомогу нашому Червоному Хресту. І дуже вдячна Швеції. А вони опікуються нашою областю. До нас, додому, приїздив посол. Він теж питав. Можливо, це його робота, але ж у нас в країні теж люди є, у яких це їхня робота, але їм це не потрібно. Вибачте, до старих, хворих людей приїхав посол і він цікавився: «А можливо, вам ще щось треба?». І він був довго, і він спілкувався довго”, – згадує пані Лідія.
Ольга Баталова та Михайло Різніченко. Суспільне Суми
З Ольгою, каже пані Лідія, стали один для одного майже членами родини. Жінка розповідає: відвідують і за можливістю допомагають невістка, свати, подруги, колишні колеги. Лідія Іванівна товарознавець за освітою, майже 30 років пропрацювала кухарем у школі.
“По життю дуже повезло нам на добрих людей. Розумієте? Якось змолоду і до сьогоднішнього дня не було в моєму житті поганих людей. Ніхто не зробив пакость, ніхто не обідив. Повсякчас дружили, допомагали”, – пригадує жінка.
А постійно поруч із подружжям – 13-річна кішечка, яку вони взяли ще кошеням.
“Вона мені така рідна, ми з нею спимо разом. Удень вона спить із дєдушкою, вночі вона спить зі мною”, – каже пані Лідія.
Лідія Іванівна розповідає, що три роки доглядала лежачу маму, тепер шостий рік лежить чоловік – усе це непросто, але в неї є віддушина – невеличкий город, який обробляє сама.
“Скамєєчка в мене там стоїть на городі, я вихожу, сідаю і потихесеньку, потихесеньку… Ви знаєте, як заспокоює. Відволікаєшся від усього, забуваєш про все, і потихеньку собі рвеш ті бур’янці. Так гарно дивитися, коли росте щось”, – говорить пані Лідія.
Ольга Баталова. Суспільне Суми
Каже, що розсаду для городика теж допомагає купувати Ольга. Проєкт “Догляд вдома”, у межах якого надають допомогу подружжю Різніченків, Червоний Хрест реалізує у Сумській області з грудня 2022 року. Як розповідає менеджерка проєкту Людмила Даниленко, на сьогодні догляд вдома отримують 307 людей з 38 населених пунктів області. Зазвичай це самотні люди похилого віку за 60, але є і молодші, які за станом здоров’я не можуть себе обслуговувати. Їм допомагають з особистою гігієною, а також робити покупки, готувати їжу, зокрема для домашніх улюбленців, надають інші види допомоги.
Людмила Даниленко. Суспільне Суми
“Прибирання в помешканні, допомога у розв'язанні соціальних питань, чи то оформлення субсидії, виклик якихось служб, які потрібно для ремонту оселі, чи інші якісь види питань. Допомагаємо у забезпеченні засобів пересування, оскільки ми обслуговуємо три категорії. У нас на супроводі є перша категорія – це лежачі люди. До них соціальні помічники приходять щодня, надають допомогу. Люди обмежені в пересуванні, яким надається допомога не менше три рази на тиждень. Це люди, які пересуваються у своїх помешканнях за допомогою засобів пересування. Це милиці, ходунці, ролатори, крісла колісні. І мобільні люди, які мають можливість вийти хоча б на подвір'я, але пройти на великі відстані в них немає можливості. Тобто сходити до магазину чи купити собі ліки в аптеці вони не мають змоги, і тому ми ці три категорії беремо на супровід”, – зазначає Людмила Даниленко.
