В Охтирському районі на початку 20 століття під час посівної активно користувались саморобною “скрипкою-сівалкою”, проте ця традиція живе і досі. Мешканець села Шабалтаєве Олексій Богданець – один з тих, хто змайстрував цей пристрій собі.
В чому особливість такої “скрипки”, наскільки вона поширена та як живе носій цього елементу нематеріальної культурної спадщини – розповідаємо у другій історії проєкту "Нематеріальне".
Рухи подібні до гри скрипаля
Олексій Богданець з села Шабалтаєве на Охтирщині — власник "скрипки-сівалки". Пристрій складається з дерев'яної коробки, а всередині є мішок. Саме туди чоловік засипає зерно. Далі він розкручує млинок за допомогою смичка, через що його рухи подібні до гри скрипаля.
Олексій Богданець зі «скрипкою-сівалкою», Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Вікторія Грамм/фотообробка: Андрій Юрченя
"Оце ж типу смичка. Може й забиваться трохи зерно. Ну воно ж видно, "скрипкою" буде посіяно не густіше, ніж сівалкою. Саме главне, тут ось кружечок і він вигнутий, як тарілкою. А до його ж приклепані зігнуті пластинки. Є катушка і натягнута вєрьовка. І воно ж круте його як — сюди-туди", — показує пан Олексій.
Олексій Богданець зі «скрипкою-сівалкою», Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Світлана Драган/фотообробка: Андрій Юрченя
“Скрипка” зручна своєю компактністю, проте використовувати її на великій території – незручно, говорить чоловік.
"Як площа велика, то конєшно трудно нею, довго ж ходить сіять. Як десь в огороді 5-10 соток пробігти, трактором крутиться, а цим пройшов – раз-два посіяв і все. Сіяти можна траву, чи на сіно. Та і пшеницю сіють, я і по 30 соток "скрипкою" сіяв раньше", — згадує мешканець села Шабалтаєве.
«Скрипка-сівалка», Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Світлана Драган/фотообробка: Андрій Юрченя
Саме цю “скрипку” пан Олексій зробив для себе близько 10 років тому.
"Я уже годів три нею не сію. Тепер вже здоров'я нема", — говорить чоловік.
«Скрипка-сівалка», Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Вікторія Грамм/фотообробка: Андрій Юрченя
Пояснює, виготовити саморобну “скрипку” змотивувало закриття колгоспів, де була сільськогосподарська техніка і куди міг звернутися за допомогою.
"Колгоспи начали розпадаться. То ж було – трактора, сівалки. Попросив чоловіка – приїхав посіяв, приїхав змолотив. А тоді ж уже всьо. Нада чимсь сіять було. Нада було робить. Старі люди сіяли раньше. Там в одного дєда завалялось воно, я його тоді і побачив", — пригадує Олексій Богданець.
Олексій Богданець зі «скрипкою-сівалкою», Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Світлана Драган/фотообробка: Андрій Юрченя
Як "скрипка-сівалка" потрапила до переліку нематеріальної культурної спадщини Сумщини
Начальниця відділу нематеріальної культурної спадщини Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв Вікторія Гавриленко каже, дізналася про "скрипку-сівалку" від колег з Грунської громади.
"Вони подали матеріали на огляд на обласний конкурс. Тоді ж презентували свій елемент нематеріальної культурної спадщини. Я почала шукати в літературі, чи є якісь документальні згадки про такий пристрій і нічого не знайшла. Ні в яких етнографічних матеріалах цього немає, ні в яких згадках минулих досліджень теж", — пояснює Вікторія Гавриленко.
Вікторія Гавриленко. Фото: Олег Вороненко/фотообробка: Андрій Юрченя
Відомості про використання “скрипки-сівалки”, каже Вікторія Гавриленко, є тільки у кількох селах Сумщини.
"Переважно ми знаємо про використання “скрипки-сівалки” в Груні й Шабалтаєвому. Тому що у сусідніх громадах, наприклад, у Комишанській про це вже не згадують. Тобто це якось локально пару сіл, малесенький зовсім осередочок", — каже Вікторія.
Олексій Богданець зі «скрипкою-сівалкою», Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Вікторія Грамм/фотообробка: Андрій Юрченя
Пояснює, як той чи інший елемент може потрапити до переліку нематеріальної культурної спадщини області.
"У нас є обласна комісія з нематеріальної культурної спадщини, ми розглядаємо матеріали, які подають з громад і ухвалюємо рішення чи потрібно там щось доопрацювати, чи потрібно якось посилено охороняти цей елемент. І відповідно для того, щоб засвідчити важливість цього елементу для громади, ми включаємо в регіональний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини рішенням обласної комісії", — каже начальниця відділу.
"Потім якщо громада має таке бажання, вони можуть просувати свій елемент в національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини, і там вже розглядає експертна рада при Міністерстві культури", — зазначає Вікторія Гавриленко.
Робить "скрипки-сівалки" для знайомих, вирощує банани та піклується про чотирьох котів і двох собак
Олексій Богданець каже, своїх рідних не вчив майструвати “скрипку-сівалку”. Проте діти допомагали з посівною.
"Син вже ось три роки воює. Він вже був і на Донбасі, і у Дніпрі, і Херсоні, і Миколаєві, Вовчанську, у Курській області. Дочка в Сумах живе, зять теж воює два роки. А це он другий зять пішов, вже четвертий місяць", — розказує пан Олексій.
Власноруч зроблені фігури лебедів у дворі Олексія Богданця, Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Вікторія Грамм/фотообробка: Андрій Юрченя
Окрім майстрування “скрипок-сівалок” чоловік займається різьбленням по дереву.
Олексій Богданець з власноруч зробленою поличкою, Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Вікторія Грамм/фотообробка: Андрій Юрченя
У його дворі власноруч зроблені лавки, а паркани прикрашені дерев'яними фігурами. Каже, після 35 років роботи водієм у колгоспі, з'явився час на творчість.
Власноруч зроблена лавка у дворі Олексія Богданця, Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Вікторія Грамм/фотообробка: Андрій Юрченя
"На пенсію ж як пішов, тоді ж уже чимсь нада заніматься. Та воно нравиться, так якби ж було з чого робить, щоб нормальний матєріал був. А як воно де шо найдеш, ото якусь дощечку таку підходящу, так воно ж…", — показує свої вироби чоловік.
Власноруч зроблена лавка та кухонні дошки у дворі Олексія Богданця, Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Вікторія Грамм/фотообробка: Андрій Юрченя
Крім цього, інколи виготовляє кухонні дошки та полички. Говорить, їх дарував рідним та знайомим.
— Випалював же ж ото все. — Випалювачем ?— Паяльником.
Власноруч зроблені кухонні дошки у дворі Олексія Богданця, Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Вікторія Грамм/фотообробка: Андрій Юрченя
Також пан Олексій має господарство, вирощує банани та ківі, і піклується про чотирьох котів і двох собак.
Песик Бім та кішка Пані, Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Світлана Драган/фотообробка: Андрій Юрченя
"Воно ж тут нема близько нікого, оце ж тут як вечір, ніч, бігають коти і собаки. Хоч гавкають і то вже якось… Оце собачка Бім, він як отак стане коло мене, може і пів дня стоять. Це йому все. Да, Бім ?", — гладить собак чоловік.
Олексій Богданець зі своїми песиками, Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Світлана Драган/фотообробка: Андрій Юрченя
Каже, людей у селі лишилось небагато, більшість з них під час посівної надають перевагу техніці.
"Время покаже ще, шо буде дальше. Трактора тракторами, щас все ж дорого. Солярка – дорого, все дорого. Роботи тут нема ніде ніякої", — говорить чоловік.
Олексій Богданець, Шабалтаєве, Охтирський район, Сумська область, 2025 р. Фото: Вікторія Грамм/фотообробка: Андрій Юрченя
На прохання знайомих пан Олексій майстрував такі “скрипки-сівалки” і їм.
"Пооддавав. Просить людина: “Дай, дай посіять”. Та на. Шо ж там, довго чи шо. Воно аби время було, його недовго і зробить.Он там у Куземині женщіна є, я їй зробив отаку чепуху. Та й тут у хлопців у кой-кого є", — пригадує мешканець Шабалтаєвого.
