Христині Голод 22 роки, вона — мама маленької Кіри й останній рік — вдова. Життя її чоловіка Дениса Голода обірвалося на російсько-українській війні. Напередодні річниці з дня загибелі вона розповіла про коханого.
Христина згадує, як починалася їхня історія: пара познайомилася у 2019 році в місцевому кафе Білопілля, коли дівчина святкувала з подругами день народження. Тоді Денис та Христина обмінялися контактами й незабаром знову зустрілися.
"Ми з подружками виходили гуляти, чуємо — мотоцикл їде спортивний, знімає шолом Денис: "привіт, поїхали з нами". З того часу ми почали виїжджати гуляти, в спільних компаніях", — згадує дівчина.
І Христина, і Денис народилися і зростали в Білопіллі. Денис Голод навчався в місцевій школі № 4, потім здобув спеціальність “слюсар з ремонту рухомого складу” у вищому професійному училищі. Під час навчання брав участь у змаганнях з гирьового спорту та посідав призові місця. У березні 2020 року юнак призвався до лав Державної прикордонної служби. Коли почалася повномасштабна війна, служив у Миропіллі на Сумщині.
Це був стресовий період для батьків Дениса та його дівчини. І саме в той час пара вирішила одружитися, згадує Христина: "Їх вивезли на деякий час, ми довго не бачилися, і от він приїжджає, на його день народження ми зустрілися, і він каже: "я хочу сім'ю, я хочу дитину". Я завагітніла, і він каже: "давай одружуватися".
Весілля Дениса та Христини. Фото з родинного архіву
Денис був старшим сержантом, інспектором прикордонної служби — водієм відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам. Здавалося, що Миропілля — більш безпечне місце, ніж інші гарячі точки в Україні, ділиться Христина. До того ж, своїм автомобілем коханий чоловік міг регулярно приїжджати додому в Білопілля. Але переживання про захисника завжди були присутні в житті його родини.
Денис Голод. Фото з родинного архіву
"Він завжди говорив: "все буде добре". Батькам він завжди так само говорив: "не переживайте, не хвилюйтеся". Він завжди посміхався: "чого ти плачеш, все буде нормально". Він був зі мною на пологах. Це була така підтримка з його боку…І коли все було добре, і коли погано — ми були разом", — розповідає Христина.
Ввечері 28 березня 2024 року Денис Голод заступив на службу. Зазвичай він їздив на сім днів, згадує Христина. Зібрав речі, їжу, одягнувся і вийшов із дому востаннє.
Денис Голод з новонародженою дочкою. Фото з родинного архіву
"Він так посміхнувся мені, помахав, і вони сіли в машину. Я перебігла на інший бік подивитись, як від'їжджає машина. Він доїхав і каже: "вранці напишу". Наступного дня дивлюся — він був останній раз в мережі в 3:05. Щось уже не так, у нього завжди був модем, ну думаю, всяке буває, не панікуватиму, все нормально", — говорить Христина.
Найгірші передчуття підтвердились: разом із Денисом 29 березня в Миропіллі загинули ще 6 захисників. Тіла не одразу змогли забрати через атаки російської армії.
Нагорода Дениса Голода. Фото з родинного архіву
"За документами вони наїхали на міну, але коли вже вручали чоловіку нагороду посмертно, мені сказали, що це було ДРГ. Коли забрали тіла, їх складно було впізнати, робили ДНК-експертизу", — розповіла Христина.
На момент загибелі тата його донечці Кірі виповнився рік і один місяць. Йому ж назавжди залишилося 22 роки.
Кіра біля сімейного фото. Фото з родинного архіву
"Речі я бережу…я навіть заклеїла ящик, щоб запах не зникав. Його речі я спочатку кинула в машинку, а коли це сталося, я назад все забрала", — ділиться дівчина.
Наказом голови Держприкордонслужби України старшому сержанту Денису Голоду посмертно присвоїли військове звання "головний сержант". Також чоловіка посмертно нагородили медаллю "Захиснику Вітчизни".
Могила Дениса Голода. Фото з родинного архіву
"Минув рік, а наче минула вічність. Я не можу назвати це життям, це існування, я радість роблю тільки для дитини, бо розумію, що так хотів би Денис", — говорить Христина.
