86-річна бабуся з мінімальною пенсією винайшла спосіб допомагати армії.
За 3 місяці сумчанка Наталія Марюхно начитала віршів на 25 тисяч гривень. Знає напам’ять понад 60 творів та читає їх за донати біля торгового центру, а зароблені кошти передає волонтерам, пише Спецкор.
Наталії Тимофіївні 86. Бабуся давно на пенсії, та нещодавно знову почала працювати. От тільки гроші заробляє не для себе, а для військових. Живе сама, має двох доньок у місті та онука в Лондоні. Саме діти минулого року подарували їй збірку Ліни Костенко, з чого все і почалося.
“Літом, як війна почалася, думаю Боже, я плачу, що всі щось роблять, ну одна ріже сітки заготовки, друга пиріжки пече в якійсь компанії. А я нічого не можу, фізично не бачу і недочуваю, і з палкою хожу. Нічого не можу. А тоді вже так придумалось мені” – згадує Наталія Марюхно
До 58 років жінка жила в Шостці, де працювала з дітьми в позашкільному центрі. У творчість Ліни Костенко закохалася лиш 5 років тому завдяки подрузі. Наталія Тимофіївна зізнається, що попри вади зору, відчула потребу вчити вірші. За останній рік вивчила близько 60 творів. Вперше насмілилась декламувати на публіці в міському тролейбусі, де привернула неабияку увагу пасажирів.
“Я зрозуміла, що інтерес до цього є і тоді прийняла рішення – а як мені спробувати треба. Може люди будуть слухати і кидать мені у скарбничку якусь грошину” – розказує пенсіонерка
Аби її не сприймали за жебрачку, надрукувала на папері, що збирає кошти для армії. У жовтні минулого року вперше вийшла читати вірші в людне місце до торгового центру.
“639 грн я заробила за перший день. Я була на сьомому небі. Моя затєя не провалилася. Я ж думаю, якщо сьогодні нічого, то все, поставлю хрест, забуду і буду далі плакать”.
Та плакати не довелося. Люди підтримали ініціативу жінки та активно донатили. Відтоді мало не щодня вона збирається та йде туди, де почувається корисною.
“До перемоги, до перемоги! Допомогти воякам отримати нам перемогу. Працюватиму. Коли бажають слухачі бабусю, здоров’я вам, тримайтеся, не кидайте цю справу. Ви робите велику справу. Ну і я так собі дала зарок, що працюватиму до перемоги” збираючись каже пенсіонерка.
Бабуся тепло одягається, бере з собою все необхідне та вирушає з дому.
