Коли на календарі перший день літа, ми звично озираємося назад: згадуємо себе дітьми, прості радощі, запахи канікул і перші пригоди у дворі. Хоч цьогоріч День захисту дітей офіційно перенесено на 20 листопада, 1 червня залишається особливим днем — нагодою говорити про дитинство. У час, коли реальність змушує малечу дорослішати раніше, ніж хотілося б, ми запитали сум’ян: чим живе сучасна дитина, що для неї важливо, і що згадують про своє дитинство батьки й бабусі.
Журналісти MistoSumy поспілкувалися з сум’янами, щоб почути історії з минулого вже дитинства та дізнатись про що мріє сучасна малеча, поставивши їм кілька запитань:
— Що мають ваші діти зараз, чого не було у вас у дитинстві?
— А що було у вас, чого, на вашу думку, не вистачає дітям сьогодні?
— Що для вас означає дитяче щастя?
— Про що ти мрієш?
— Що тобі найбільше подобається робити з мамою або татом?
Любов зі своєю внучкою 4-річною Варею
Любов:
— Сьогодні для дітей робиться надзвичайно багато. Іграшки, розваги, атракціони — все яскраве, красиве й доступне.Щастя дітей тоді й зараз дуже відрізняється, бо у нас не було нічого подібного . Ми гралися на вулиці палицями, камінцями, листям. Все, що траплялось під руку, ставало іграшкою. Але, мабуть, саме тому наші ігри були такими живими та веселими. Сучасні діти, на жаль, більше сидять вдома в телефонах, і ця ізоляція робить їхнє дитинство менш яскравим. У нас була дружба, колективність, ми щодня взимку брали санчата й бігли на горку. І тоді, і зараз не вистачає лише одного — миру. Дитина має проводити час з батьками на прогулянці, а не в бомбосховищі.
Варя:
— Я дуже люблю, коли мама й тато купують мені розфарбовки, і ми малюємо разом. Це моє улюблене заняття. А ще я мрію про велику гарну ляльку, щоб вона жила зі мною й спала поряд.
Тетяна зі своїм 5-річним сином Данею
Тетяна:
— Зараз у дітей можливостей у сто разів більше, ніж у нас. У моєму дитинстві морозиво було святом, а деякі іграшки — дефіцитом. Ми жили очікуванням, раділи дрібницям. А сьогодні — інтернет, магазини, вибір без меж. Але саме через це наші діти не завжди вміють цінувати те, що мають. Іноді ми навіть навмисно обмежуємо доступ до деяких речей, аби дитина розуміла: іграшка чи поїздка — це не щось повсякденне, а подарунок. Для мене дитяче щастя — це коли дитина знає, що батьки поруч. Щастя — це спільна вечеря, наші розмови, коли ми разом готуємо гамбургери.
Даня:
— Я дуже хочу новий квадроцикл. Ще я люблю, коли ми ввечері після садочка сідаємо всі разом малювати. І щоб довго-довго. Щоб ніхто не поспішав.
Світлана та її 6-річна донька Аня:
Світлана:
— У нашому дитинстві було менше речей, але більше взаємодії. Іграшки ми робили з підручних матеріалів — палички, тканина, пластилін. А зараз зайшов в інтернет і знайшов будь – яку іграшку. Сьогодні діти мало спілкуються одне з одним. Їх потрібно буквально витягувати на вулицю, бо гаджети замикають їх. Але є й плюси — секцій зараз дуже багато, навіть у маленьких містечках. У моєму дитинстві цього бракувало. А ще бракувало уваги батьків. Всі були на роботі. Зараз я намагаюся бути з дитиною частіше.
Аня:
— Я дуже хочу маленьку собачку. І щоб вона спала зі мною. Найбільше люблю, коли мама грається зі мною в ляльки. А потім ми йдемо на майданчик. Я, мама і тато — всі разом.
Лілія та її 2-річна донька Аня:
Лілія:
— У дітей зараз є майже все. Іграшки, гуртки, розвиток — усе можливе. Єдине, чого бракує — це миру на нашій землі. Я коли згадую своє дитинство, розумію: мені вистачало всього, бо тоді це здавалося нормою. Але зараз дивлюсь, що не було тоді таких майданчиків, кольорових розвиваючих ігор, можливостей. Проте було дещо цінне — свобода. Ми могли йти гуляти самі з 9-10 років, ходити на річку — ніхто не контролював. Свою дитину я б так вже не відпустила. А найбільша мрія моєї дитини — щоб тато був поруч. Не у війську, не на війні. Просто вдома. Бо батьківська увага — це головне.
Анастасія Демченко Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram Viber Facebook Instagram
