Заслужений майстер гирьового спорту, Майстер гирьового спорту міжнародного класу, багаторазовий чемпіон і рекордсмен світу та Заслужений тренер міжнародної конфедерації Михайло Левченко, що з селища Андріяшівка Сумської області, у свої 72 роки продовжує спортивний ритм життя. Шестикратний рекордсмен книги "Світових рекордів Гіннеса" понад 40 років виховує нових чемпіонів гирьового спорту та займає активну громадянську позицію.
Михайло Іванович Левченко. З особистого архіву
Майбутній спортсмен із села Хоружівка, що на Сумщині, Михайло Левченко зростав у сім'ї, де його разом із братом виховував батько. Їхня мама померла, коли вони були дітьми.
"Моє дитинство не було щасливим. Я рано подорослішав і почав працювати. Кожного дня ходив до Хоружівської середньої школи, яка знаходилась за шість кілометрів від дому, при цьому з 13 років ще працював в колгоспі та мав хороші здобутки в навчанні", — розповів пан Михайло.
У 16 років хлопець здобув професію машиніста-тракториста в Глинському професійно-технічному училищі №7. Курс молодого бійця в цій професії проходив на цілині, куди відправили його на два з половиною місяці. Далі працював на Цукровому заводі разом з батьком. Згодом був призваний на строкову службу в підрозділи протиповітряної оборони, де здобув посаду старшого писаря секретного діловодства, згадує чоловік. В його розпорядженні було понад дві тисячі найменувань секретної літератури та схем.
“Принцип «Роби постійно так, як для себе» — він так і залишився моїм головним життєвим девізом”, — сказав чоловік.
Пан Михайло має майже 15 років педагогічного стажу. Працював майстром з виробничого навчання в професійно-технічному училищі села Глинськ та викладачем механізації в Андріяшівський школі.
“Студенти групи, яку я вів, були старші за мене на п'ять років, бо майстром я почав працювати в 16-річному віці. Звісно, деякі відносились до мене скептично, але вже через місяць успішність моїх хлопців вийшла на перший рівень. Я вже тоді намагався кожного заохотити до занять спортом і вести здоровий спосіб життя”.
До спорту Михайло Левченко мав хист із дитинства.
“В мене ціль була вести здоровий спосіб життя. Ще в 15-річному віці замовив та отримав поштою десять брошур з боротьби та гантельної гімнастики. Мене приваблювала більше остання, адже цей вид спорту сприяє всесторонньому розвитку всіх м'язів та формує здоровий силовий баланс у тілі”.
Михайло не мав наставників у спорті — він тренувався самостійно і намагався поступово йти до навантаження.
“Я робив по 40 вправ на 16-кілограмових гантелях, тоді як досвідчені спортсмени, які вже мали визнання, не могли їх зробити на 8-кілограмових”.
Вперше атлет заявив про себе у 1977 році, вигравши чемпіонат області. Згодом був найсильнішим на республіканській першості, став одним із перших в області майстром спорту УРСР і СРСР. Ще через сім років в Одесі, на традиційному розіграші Кубка дворазового олімпійського чемпіона, вчитель з Андріяшівки продемонстрував свою силу — двопудову гирю правою рукою вижав 500 разів, а лівою – 101 раз. Тоді він встановив рекорд країни в сумі триборства.
Ще за годину двопудову вижав уже 600 разів правою рукою і відразу 101 раз – лівою. У сумі двоборства це становить 701 раз. Це досягнення майже 40 років залишається неперевершеним, говорить спортсмен.
Приклад батька на спортивній арені підхопили й сини — Іван та Михайло. Нині вони обидва заслужені майстри спорту, багаторазові чемпіони світу, а також рекордсмени Гіннеса.
Родина Левченків на спортивному п’єдесталі. З особистого архіву
“На чемпіонаті світу і Європи 2013 року, що проходили в екстремальних умовах на висоті 3800 і 4200 метрів на горі Ельбрус за умов дефіциту кисню – 50-60% та за участю 55 атлетів, до сімейної скарбнички я поклав шість золотих медалей, а син Михайло — дві. Так ми стали авторами перших світових рекордів в умовах високогір’я”, — згадав Михайло Левченко.
Чемпіонат світу і Європи 2013 року. З особистого архіву
Наразі пан Михайло мешкає в селі Андріяшівка — у будинку, який він збудував власноруч. Тут облаштував і музейну кімнату, що зберігає спортивну історію всієї родини Левченків.
Михайло Іванович разом із сином Михайлом. Суспільне Суми
Центральне місце посідає велика шафа-вітрина. У ній на оксамитових підставках розміщені золоті, срібні та бронзові медалі, здобуті на чемпіонатах. На окремій полиці стоять кілька старих гир.
Частина нагород спортсмена. Суспільне Суми
Окрім спорту, ще з дитинства Михайла захоплювало бджолярство.
Гирі Михайла Левченка. Суспільне Суми
“З пасікою на «ти» я ще з дитинства. Любов до бджолярства зі мною розділяє і молодший син Михайло. Зараз в наших вуликах мешкають 20 бджолиних сімей”, — сказав чоловік.
Чемпіон на своїй пасіці. Суспільне Суми
Як і 40 років тому, пан Михайло продовжує займатися зі своїми вихованцями. Заняття проводить онлайн у себе вдома.
Авторка: Наталія Мінакова-Макаренко
