Один із її статусів у соцмережах – сертифікована паломниця (!). Волонтерка у сфері охорони природи, дослідниця, мандрівниця. Любить подорожувати автостопом, велосипедом та потягом, вивчати Україну і світ.
Знайомтесь із нашою цікавою непересічною авторкою: Осипенко Лариса, студентка магістратури спеціальності “Екологія” ЛНУ ім.Тараса Шевченка, сама родом із Сумщини.
…Отримали паспорти пілігрімів
Camino de Santiago або Шлях святого Якова – відомий паломницький маршрут в Іспанії, яким кожного року проходять сотні тисяч людей, зокрема і українців. Але чи знали ви, що цей шлях лише один відрізок з цілої системи шляхів які з’єднують країни Європи? В тому числі цей шлях з’явився нещодавно і в Україні. Він має назву Camino Podolico: Подільський шлях святого Якова. https://www.caminopodolico.net/
Цей шлях дуже молодий і тільки в цьому році був оголошений офіційний старт сезону, а саме 25 квітня 2024 року. В кожного тепер є шанс долучитися до проходження маршруту, помилуватися пейзажами Поділля, дізнатися більше про історичні події, насолодитися архітектурою та звичайно ж познайомитися з чудовими людьми в селах та містечках подорожуючи по промаркованому маршруту з Вінниці до Кам’янця-Подільського.
Camino Lituano, маркування на шляху святого Якова в Литві (Мушля – відомий символ паломництва)
Хоча маршрут офіційно стартував нещодавно, але у тестовому режимі він запрацював ще в 2021 році, і за короткий сезон бажаючі змогли долучитися до проходження шляху пішки чи на велосипедах.
Мала за щастя долучитися до проходження маршруту, на початку серпня 2021 року, і це було доволі унікально бо через повномасштабне вторгнення офіційне відкриття відклалось на тяжкі і довгі 2 роки.
“Ти б не хотіла проїхати 250 кілометрів на велосипедах за 4 дні?”, – таке запитання я отримала, і після коротких роздумів сказала «так». Хоча я доволі давно подорожувала велосипедом, та лише на короткі дистанції, а це вже звучало серйозно.
Дізнавшись подробиці, ми почали з друзями планувати маршрут за допомогою сайту Camino Podolico. Не збирались брати із собою багато речей, тому вирішили ночувати в готелях, забігаючи наперед, скажу – вони були напрочуд гарні і не за всі гроші світу.
Нас стартувало троє вранці потягом з Києва до Вінниці, де в костелі Пресвятої Діви Марії Ангельської отримали паспорти пілігримів з відміткою про початок маршруту і офіційно почали свою подорож.
В цей паспорт потрібно було ставити відмітки в містах і селах на шляху проходження маршруту.
Отримуємо паспорти в канцелярії костелу Пресвятої Діви Марії Ангельської і вперед)
Ось такий маршрут через міста і села двох областей нас чекав
Україна – перлина!
Оскільки це ще був тестовий початок, тож ми зіштовхувались з відсутністю достатьої кількості маркувань на шляху і тому трохи блукань супроводжували нас протягом всього часу подорожі. Також не скрізь вдалося побувати достатньо часу, тому що в нашому випадку ми були обмежені в часі.
Ми відвідали Гнівань з чудовим храмом та привітними людьми. Звичайно ж велосипед мав більше фото, ніж втомлена і запилена дорогою я.
Санктуарій святого Йосипа, Гнівань
Відвідали Браїлів і Северинівку та рушили до міста Бар, яке рахується середньою точкою шляху Camino Podolico.
Костел святої Анни в місті Бар
Ялтушків лишили на наступний раз оскільки можна було скоротити шлях проїхавши напряму до Віньківців.
Це “напряму” було різне, іноді таке…
“Інколи ми втрачали дорогу”
Після Віньківців нас чекав Зіньків (не той що на Полтавщині) який відомий на всю Україну своїми смачними ковбасами, тож звичайно спробували і ми. Дуже смачно!
В Зінькові також неймовірно красиві пейзажі, історичні місця з архітектурними пам’ятками та привітні люди.
Костел святої Трійці в Зінькові
Свято-Михайлівська церква в Зінькові
Далі, в Маліївцях відвідали неймовірно красивий парк зі штучним водоспадом та резиденцію Орловських.
Водоспад в Маліївцях
Багато перлин шляху нас чекало і між визначеними пам’ятками маршруту, як, наприклад, костел святого Йосипа Обручника, збудований в середині 19 століття.
Костел у Підлісному Мукарові
Старовинний млин на шляху
Остання ночівля в Дунаївцях і наша подорож добігала кінця
Готель в Дунаївцях
В другій половині 4-го дня подорожі ми втомлені, але щасливі та з купою вражень дісталися до кінцевої точки нашого шляху. Кожного дня ми долали більше 60 кілометрів! Це була дійсно вражаюча мандрівка, Україна – справжня перлина!
Обов’язкове фото з велосипедом біля фортеці, Кам’янець-Подільський
Далі лишалось отримати останню відмітку в туристично-інформаційному центрі міста, ось так по-різному вони виглядали. Та дочекатись вручення сертифікатів.
Втомлена але з сертифікатом
Хочеться повторити
Цей маршрут, з’єднуючи різні міста та села на Поділлі, відкрив для нас неймовірну можливість познайомитися з культурою та архітектурою регіонів України.
Кожна зупинка на шляху – це незабутні враження, а кожна людина, з якою ми зустрічались, розпитували дорогу, просили напитися води з колодязя, розповідала свою унікальну історію. Цей надзвичайний шлях хочеться повторити, особливо в весняно-осінній період, щоб побачити красу різних сезонів.
Ще цікаво було проїхати Camino Podolico саме велосипедом, що додало нашій подорожі елементи пригод та випробувань. І навіть невдачі, наприклад, як втрата дороги, чи, як у мене, невеликі травми після падінь, не завадили нам знаходити подальший шлях і насолоджуватися кожною миттю нашої мандрівки.
Сподіваюсь що після моєї розповіді багато людей зможуть долучитися до цього чудового маршруту і відкрити для себе всю красу та багатство Поділля.
