Шосткинці провели в останню путь ще двох земляків, життя яких обірвала ворожа ракета 20 травня.
Про це йдеться на Фейсбук-сторінці міського голови Миколи Ноги.
ЛИСОКІНЬ СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ народився 2 липня 1981 року у Шостці. Навчався у ЗОШ № 8, захоплювався футболом і відвідував спортивну секцію. Після здобуття середньої освіти вступив до Шосткинського медичного училища за спеціальністю «Фельдшер».
Строкову службу (2000 – 2002) проходив у танкових військах (м. Десна). Після повернення з армії чоловік підписав контракт з місцевою військовою частиною і приєднався до лав Національної Гвардії України.
Після кількох років служби на посаді медпрацівника Сергій Петрович обрав інший напрямок, який став його життєвим покликанням – кінологія. Він володів унікальним даром розуміти собак і «знаходити спільну мову», відшукувати особливий підхід навіть до норовливих тварин. За це чотирилапі віддячували йому довірою, ласкою та відмінними результатами дресировки. Спокійний і врівноважений, працьовитий і відповідальний, добрий і людяний – таким назавжди залишиться наш земляк у пам’яті бойових побратимів, родичів і друзів. За бездоганну взірцеву службу він був нагороджений численними Почесними грамотами, нагрудним знаком «Ветеран війни – Учасник бойових дій», медаллю «15 років сумлінної служби НГУ» та іншими відзнаками. За словами рідних, незвичайних хобі чоловік не мав, адже найбільшою розрадою та захопленням всього життя для нього була сім’я. Кохану дружину Наталю він знав ще з юності, мріяв прожити разом усе життя та йти по стежках долі рука-в-руку. Любов’ю та турботою оточив і своїх донечок Анну та Вікторію, називав їх «татові мурлики».
З перших днів повномасштабної російсько-української війни Сергій Петрович був на захисті рідної землі, боронив батьківщину на Чернігівському напрямку. Як би не було важко, він завжди переконував інших не схиляти голову перед труднощами. У вільні хвилини мріяв про жадану Перемогу… Як добудує затишний дім, де за щедрим столом збереться вся велика родина – його батьки, дружина, донечки та майбутні внуки…
Востаннє наш земляк спілкувався з рідними того ж дня (20 травня), коли сталася трагедія. Як завжди, переживав за інших – намагався передбачити найменшу дрібничку, щоб зробити їх життя кращим. Минуло кілька годин, і родина Лисокінь назавжди втратила свою опору – батька, чоловіка, сина… Колись, задовго до чорного дня, Сергій попросив поховати його на Менжинському кладовищі, недалеко від якого знаходиться будинок родини. Тепер з небес він буде оберігати дорогих людей і молитися за Божу підтримку рідних…
ЄВМЕНОВ ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ – захисник України, військовий кінолог, вірний побратим і справжній Герой.
Народився 23 січня 1994 року в місті Шостка. Закінчив школу №4, після чого вступив до ПТУ №13, де здобув фахову освіту. З дитинства мав відкрите серце, добре слово для кожного і надзвичайно любив тварин. Саме тому наш земляк став кінологом — вибір, у якому поєдналися сила, відповідальність і глибока душевність. Його вірна чотирилапа напарниця Варта завжди була поруч — у небезпеці, у службі.
Олександр був не просто військовим, а ще й люблячим чоловіком і турботливим батьком. У нього залишилися дружина та восьмирічний син – дитина, яка тепер ростиме з болем у серці, але з гордістю за батька.
Олександр мав велике серце та ніколи не стояв осторонь чужої біди. Його тепло, відданість і людяність завжди житимуть у нашій пам’яті…
20 травня наш земляк трагічно загинув, але його світла душа тепер буде оберігати коханих людей і Україну з небес…
Він віддав життя за Батьківщину, за мирне майбутнє своєї родини та кожного українця.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
