Дама з парасолькою, «Цукор», «Цезар» і «Веселий сумчанин» давно стали впізнаваними символами міста. Втім, не всім відомо, чому вони з’явилися саме у Сумах, хто їх створив та які історії розповідають ці скульптури. Пам’ятники стали частиною міського пейзажу. Біля них призначають зустрічі, фотографуються туристи, а сум’яни проходять повз кожного дня. Проте кожен із цих монументів може розповісти багато цікавого — про людей, події, меценатів або легенди, які формували місто.
Журналісти MistoSumy зібрали історії та фото дванадцяти пам’ятників Сум, які містяни бачать щодня. Від монументів Івану Харитоненку, Тарасу Шевченку до скульптур «Веселий сумчанин» та «Сумка». Пройдіть історію рідного міста разом з нами.
Пам’ятник цукру
6 вересня 2010 року, до 355-річчя міста в Сумах відкрили пам’ятник цукру. Встановили його на знак пам’яті про цукрову славу Сум. Розташована скульптура на Покровській площі, навпроти пам’ятника видатному цукрозаводчику Івану Харитоненку. Саме завдяки діяльності підприємця місто досягло економічного розквіту в ХІХ столітті. У той час Сумський рафінадний завод був одним із найбільших у країні. Цукор тоді робили у вигляді невеликих кубів, тож саме ця форма стала основою композиції пам’ятника.
Монумент має вигляд великого куба, де відсутні окремі «шматки» цукру. Вони утворюють спіральні сходинки, що ведуть до вершини постаменту. Загальні розміри скульптури становлять 2,4×2,4×2,4 м.
Спіраль у монументі символізує безперервний розвиток, надію на відродження цукрової промисловості Сум та найкращих традицій меценатства. Куб уособлює стабільність і гармонію, а вершина пам’ятника – прагнення людини до високих досягнень і самовідданої праці на благо рідного міста, тим самим продовжуючи традиції родини Харитоненків та їхній девіз «Трудом превозношусь». Ще одним символічним елементом композиції є окремий куб, виготовлений із металу демонтованих цукрових заводів. З часом іржа стікає його поверхнею, символізуючи біль і втрату через знищення підприємств, які колись прославили місто.
Основа пам’ятника виконана з кримського вапняку, який з роками темнішає. Колір схожий на цукор, який виробляли за часів Харитоненка, коли технології ще не дозволяли отримувати ідеально білий рафінад.
За задумом авторів, щороку під час святкування Дня міста на вершину пам’ятника мали підійматися люди, які зробили вагомий внесок у розвиток міста. У звичайні дні це місце відкрите для всіх охочих.
Автори проєкту також планували розмістити в різних куточках міста невеликі куби, подібні до тих, з яких складається монумент. Вони мали стати своєрідним «кодом міста» – туристичним маршрутом місцями, пов’язаними з родиною Харитоненків. На кожному кубі мали бути літери з родинного девізу «Трудом превозношусь». Проте ця ідея так і не була втілена.
Автори ідеї – Ярослав Куц та Ірина Дяденко. Скульптори – Олексій Шевченко і Віктор Довгалюк.
Скульптура «Ласуни»
Ще один монумент до 355-річчя міста знаходиться на вулиці Воскресенській. Його встановили 11 вересня 2010 року. Скульптура «Малюки-ласуни» – це своєрідна данина пам’яті цукрової промисловості родини Харитоненків.
Пам’ятник складається з вилитого з міді хлопчика, який сидить на стільці та їсть цукор прямо з мішка. Поруч порожній стілець, а дівчинка, яка встала з нього, стоїть біля мішка з іграшкою в руках. Приєднатися до них може будь-хто, присівши на вільний стілець.
З часом скульптура зазнала змін. В липні 2024 року невідомі пошкодили та вкрали частину пам’ятника. Наразі з усього монументу залишився лише хлопчик, який їсть цукор.
Створено пам’ятник скульпторами Олегом Прокопчуком та Володимиром Буковим.
«Веселий сумчанин»
1 вересня 2012 року, в рамках святкування Дня міста, у Сумах відкрили контактну скульптуру «Веселий сумчанин». Розташовано монумент у самому серці міста – на Покровській площі, біля Альтанки.
Прототипом пам’ятника став відомий сум’янин, учасник команди КВК (Клуб веселих та кмітливих – ред.), «професор жартів» і «майстер гумору» Володимир Кривопішин. Виготовлено пам’ятку з бронзи, її висота становить 1,8 метра. Цікаво, що встановлено його було за кошти, зібрані завдяки добровільним пожертвам сум’ян. «Веселий сумчанин» уособлює відкритість, доброзичливість і почуття гумору мешканців міста. Автором проєкту є сумський скульптор Богдан Люклян.
Пам’ятник А.П.Чехову
Пам’ятник Антону Чехову встановлено до 110-ї річниці від дня його смерті, у 2013 році. Авторами монумента стали Володимир Биков та Олексій Шевченко.
Антон Чехов мешкав у Сумах, у районі Луки, протягом 1888-1889 років, винаймав тут помешкання в родини Линтварьових. Нині у флігелі, де мешкав письменник, працює Будинок-музей Антона Чехова.
Пам’ятник зображує молодого письменника, який сидить на лаві. Поруч залишено вільне місце, де може присісти кожен охочий – відпочити чи сфотографуватися. Неподалік встановлено камінь із рядками з листа письменника до друзів: «Аббація й Адріатичне море прекрасні, але Лука і Псел краще…».
Пам’ятник Шевченку
Ім’я видатного письменника тісно пов’язане з Сумщиною. За життя Тарас Григорович неодноразово бував на Глухівщині, Конотопщині, Кролевеччині, Лебединщині та Роменщині. Перший пам’ятник Кобзарю встановили ще у 1926 році в сквері на вул. Соборній. Ініціатором його створення став засновник Сумського художнього музею, мистецтвознавець та громадський діяч Никанор Онацький. А зробив скульптуру Іван Кавалерідзе – уродженець Роменщини, відомий скульптор, художник та кінорежисер.
Під час роботи над монументом скульптору допомагали сумські підлітки – учні художньої школи, відкритої при Сумському художньо-історичному музеї. Сумський краєзнавець Юрій П’ятаченко стверджує, що більшість із них були дітьми репресованих радянською владою сум’ян. Виготовлявся пам’ятник із бетону в популярному на той час стилі кубізму. Цікаво, що сумський пам’ятник Кобзарю дуже схожий на полтавський.
Однак простояв монумент недовго. Орієнтовно у 1956 році, за часів керівництва Микити Хрущова, його не просто демонтували, а знищили. Сталося це через конфлікт між владою та Кавалерідзе, коли його твори було оголошено «шкідливими». Ще Сталін бачив у його роботах прояви «кавказького сепаратизму», а Хрущов виступав противником кубізму в мистецтві. Частини скульптури почали знаходити на початку 90-х років XX ст. під час земляних робіт з прокладення електрокабелю в сквері Шевченка. Зараз вони зберігаються в Сумському художньому музеї. Реклама:
Сучасний пам’ятник Кобзарю створений сумським скульптором Яковом Красножоном та архітектором Миколою Махоньком в традиційному радянському стилі, наближеному до соцреалізму. Встановили його у 1957 році, майже на тому ж місці, де стояв попередній, за рік після руйнування.
Вже у 1989 році постамент облицювали гранітними плитами та додали напис накладними літерами «Т.Г. Шевченко, 1814-1861».
Пам’ятник студентам
Влітку 2004 року в Сумах відбувався студентський рух опору. Студенти та викладачі виступали проти об’єднання трьох місцевих вишів у єдиний Сумський національний університет. Чутки про об’єднання почали ширитися містом задовго до появи документа, і студенти намагалися протистояти цьому.
20 квітня 2004 року на указі про створення в Сумах національного університету (СНУ) з’явився підпис Леоніда Кучми, і об’єднання вишів сталося. СНУ заснований на базі трьох навчальних закладів – Сумського державного, Сумського державного педагогічного та Сумського національного аграрного університетів. Директором нового закладу мав стати ректор СНАУ Олександр Царенко, який на той час очолював обласний осередок партії СДПУ(о) (соціал-демократична партія — ред.)
Студенти трьох вищих навчальних закладів були не згодні з таким рішенням, тому влітку 2004 року в сквері Шевченка розбили студентське наметове містечко. Ці події, що передували Помаранчевій революції, увійшли в історію України як боротьба студентів за свої права.
2 вересня 2005 року до 350-ліття міста встановлено пам’ятник студентам, які боролися за свої права.Три дівчини із зав’язаними руками символізують три сумські виші, що виступили проти об’єднання.
Пам’ятник Харитоненку
Іван Герасимович Харитоненко ще за життя став почесним громадянином Сум. Купець, промисловець, меценат – у його власності було майже 20 цукрових заводів, понад 30 маєтків та економій, великі площі земель. З його фінансовою допомогою в Сумах зведено чимало будівель. Помер підприємець 30 листопада 1891 року. Вже тоді містяни планували встановити йому пам’ятник на центральній площі міста. Втім, боротьба за цю ідею з російською царською бюрократією виявилася довгою й складною.
Вже 8 грудня відбулося перше засідання Сумської міської думи, присвячене увічненню пам’яті Івана Харитоненка. Було вирішено: «скверу на Покровской площади присвоить название сада Харитоненко» й зібрати гроші для встановлення в саду бюста або пам’ятника меценату. 30 січня 1892 року Міська дума звернулась із клопотанням про встановлення пам’ятника до міністерства внутрішніх справ Російської імперії.
Однак відповідь прийшла лише через півтора року: «Заслуги, оказанные Харитоненко Сумам, не ставят его имени наряду с именами великих русских деятелей, монументами которых украшены города России, а потому ходатайство не может быть удовлетворено».
Така відповідь не задовольнила сумську владу, і 16 квітня 1894 року до МВС (Міністерство внутрішніх справ — ред.) відправили ще одне клопотання. 28 липня 1894 року підтвердили встановлення пам’ятника Івану Харитоненку. Сум’яни боролися за ухвалення рішення на спорудження пам’ятника, а кошти назбирали самі. Робив скульптуру Олександр Опекушин, який свого часу звів пам’ятник Пушкіну в Москві.
На виготовлення моделі статуї, відливання її на заводі в Парижі, перевезення до Сум, виготовлення постаменту із фінського червоного мармуру на фабриці Косс-Дор пішло п’ять років. На постаменті розмістили лаконічний напис: «Іван Герасимович Харитоненко. 1899 рік». Наглядав за виготовленням скульптури у Франції скульптор Аристид Круазі, автор надгробних скульптур на Центральному міському кладовищі на могилах Харитоненків.
1 жовтня 1899 року в день відкриття пам’ятника відбулася служба у Спасо-Преображенському соборі й панахида по Івану Харитоненку, а потім хресний хід до пам’ятника. Однак на цьому історія монумента не закінчується. На початку 1918 року більшовики, які захопили Суми, демонтували пам’ятник підприємцю. Його доставили на завод «Сумські машинобудівні майстерні» і перетопили. А за два роки на місці, де стояв пам’ятник, встановили бюст Леніна.
Після відновлення Україною незалежності у 1991 році, монумент Леніну демонтували, і почалася кампанія з відновлення пам’ятника Івану Харитоненку. Однак вона розтягнулася знову на п’ять років. Скульптор Анатолій Івченко відтворював підприємця по старих фотографіях. Кошти цього разу виділила міськрада Сум. Відновлений пам’ятник урочисто відкрили в День міста, 23 червня 1996 року. Загальна висота пам’ятника становить 7,8 м, з яких висота самої скульптури – 2,8 м, постаменту – 5 метрів.
Дама з парасолькою
У грудні 2012 року біля муніципальної галереї на Соборній вулиці з’явилася скульптура «Дама з парасолькою». Автори – архітектор Володимир Биков та харківський скульптор Ельданіз Гурбанов.
За словами Володимира Бикова, робота над проєктом велася тоді, коли в обох авторів народилися діти: у харків’янина – син, у сум’янина – дочка. Саме через це Дамі зробили невеликий округлий живіт, а сум’янки вигадали традицію: погладивши живіт Дамі з парасолькою, очікувати поповнення в родині.
Монумент мав стати частиною композиції фонтану, де вода лилася б із парасольки, однак цей проєкт не реалізували.
31 травня 2015 року скульптуру перенесли у Покровський сквер та доповнили деякими елементами. Так поруч із Дамою з’явилася лавка та арка, а біля її ніг – кіт. Прототипом тварини став кіт спонсора міської скульптури Геннадія Мінаєва на ім’я Мілкін. На жаль, скульптуру кота була викрали 31 січня 2025 року.
Пам’ятний знак «Сумка»
В історичній частині міста на вулиці Воскресенській розміщений пам’ятний знак «Сумка». Створили його сумський журналіст Микола Гриценко та Григорій Тимченко. А зробив скульптурну композицію випускник Київської художньої академії Олексій Шевченко.
Монумент став подарунком місту до Дня Європи від Сумського міського земляцтва в Києві. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 17 травня 2008 року. Територія навколо пам’ятного знака оформлена у вигляді карти Сумської області. На місцях районних центрів розміщено таблички з їхніми назвами. На місці Сум знаходиться кам’яний колодязь із білими колонами, над яким на бронзовій перекладині закріплено мотузку з гаком. На гаку висить сумка із золотими монетами. У перші роки після відкриття зі сумки стікала вода, тому пам’ятний знак виконував ще й функцію фонтана.
Арка над композицією символізує небеса. На ній зображені два головні храми міста — Воскресенський і Спасо-Преображенський собори. За традицією гості міста кидають у колодязь монети, щоб знову повернутися до Сум.
Існує легенда, згідно з якою козаки, подорожуючи цим малозаселеним краєм, знайшли три мисливські сумки, наповнені золотими монетами. Вони сприйняли це як Божий знак і заснували поселення саме на цьому місці. А золото використали для його будівництва. Саме ця легенда про походження назви міста Суми стала основою для створення його герба.
Біловол Наталія Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram Viber Facebook Instagram
