Із початком повномасштабного вторгнення російської армії Надія Завгородня з Олександрівки на Охтирщині поїхала із села. Зараз жінка оселилася в місці компактного проживання – гуртожитку для переселенців у Солдатському. Про свій побут розповіла Суспільному.
“Я скитаюся три роки вже. То в садочку, то в школі, тепер от тут… Якби війна скінчилася, поїхала б додому. Сумую дуже… І син на війні…”, – говорить переселенка Надія.
Надія Завгородня родом із села Олександрівка, що на кордоні з Росією. Удома, говорить жінка, востаннє була в 2022-му. Коли почались обстріли, довелося виїхати. Спочатку, каже, жила по знайомих, потім деякий час разом із іншими переселенцями в Охтирці, нині облаштувалася у селі Солдатське, у безоплатному гуртожитку для переселенців.
“Уживаємося, у всіх біда одна, як кажуть”, – говорить переселенка.
Надія Завгородня. Суспільне Суми
Гуртожиток – колишня амбулаторія, яку відремонтували у 2023-му році за кошти Тростянецької міської ради. Коштувало це майже пів мільйона гривень, говорить староста Солдатського старостинского округу. Нині тут проживають 17 людей. Переселенці живуть по одній-дві людині у кімнаті. У помешканні пані Надії – двоярусне ліжко, стіл та шафа. Тут, говорить, відпочиває, зберігає речі, приймає їжу, яку готує на загальній кухні.
“Борщ у мене. Рибку там коли куплю. Ну, нічого, не голодуємо. Як були в садочку, у школі, нам готували. А тут самі”, – пояснює жінка.
Надія Завгородня. Суспільне Суми
Із дому вдалося забрати кілька речей, згадує Надія. Дещо видали в гуртожитку.
“Тут речі мої. Ковдра тутошня. А це в мішках, як ми з сином тікали. Тільки стали в мішок (збирати речі – ред.) – і все. Заходить, каже: “Мама, уже дрон свистить над нами”. Ой, в мене руки затрусилися! І ще телевізор взяла із собою. Ну, так і не дивимося, закритий він. Хай стоїть. А тут іще гуманітарка. Гуманітарку також берем”, — каже Надія.
Переселенки, що живуть у селі Солдатське на Сумщині. Суспільне Суми
Аби відволіктися, розповідає Надія, доглядає за квітами та розсадою. Говорить, часто згадує дім.
“Я пішки побігла б туди. Усе ж рідне. Так, бігом би пішла і пішки, і на велосипеді. Додому так хочеться”, – розказує переселенка.
Надія Завгородня. Суспільне Суми
Найбільше, ділиться жінка, хотіла б дочекатися сина з війни та повернутися додому. Поки ж – перечікує війну в Солдатському.
“Та вже б на одному місці. Куди вже їхати, далі вже не поїдемо. Тут близько до всього – Охтирка, Писарівка. Також серце негоже, але кріплюся. А що ж робити? Дочекатися сина. Як би всіх синів наших…” – каже Надія.
