Гвардієць Потап із 2 Шосткинського полку Національної гвардії України виконує евакуаційні завдання під ворожим вогнем. Його робота – на бронетехніці діставатися небезпечних позицій, щоб вивезти поранених і загиблих побратимів.
Свій шлях у війську Потап розпочав у 2021 році зі строкової служби. Згодом підписав контракт із 2 Шосткинським полком Національної гвардії України та свідомо обрав взвод спеціального призначення. Його від початку приваблювала велика техніка. Тепер він — механік-водій групи бронетанкової техніки, який виконує складні бойові завдання з евакуації.
«Я від початку хотів працювати на великій техніці. Коли підписав контракт, то вже знав, куди хочу потрапити. Не думав, що доведеться проходити через стільки випробувань, але зупинятися не було часу», — розповідає гвардієць.
На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Потап на бронетранспортері вирушив на Чернігівщину. Там гвардійці тримали оборону на підступах до міста, стримуючи просування російських військ.
Уже за тиждень під час мінометного обстрілу його БТР згорів. Проте втрата техніки не зупинила військових — вони продовжили виконувати бойові завдання у складі піхоти.
Згодом у службі Потапа дедалі важливішими стали евакуаційні виїзди. У таких операціях від справності бронетехніки, злагодженості екіпажу та швидкості рішень залежить життя людей.
Одного разу під час евакуації в машину гвардійців влучив ворожий FPV-дрон. Увесь екіпаж зазнав контузій, але військові змогли продовжити рух і подолати ще близько 15 кілометрів, щоб повернутися до пункту постійної дислокації.
«У такі моменти головне зібратися й довести завдання до кінця», — каже Потап.
Особливо напруженими були евакуаційні виїзди на Сумському напрямку. Під час однієї з операцій почався мінометний обстріл. Екіпаж устиг забрати пораненого побратима й доправити його до карети швидкої допомоги. Водночас обстріл тривав, а ворожий безпілотник коригував вогонь і переслідував військових.
Гвардійці розуміли: поруч медики та поранений, якого необхідно врятувати. Тож екіпаж намагався відвести ворожий дрон подалі від швидкої.
«Нам вдалося відвести ворожу “пташку” за собою, подалі від карети швидкої. Того дня всі дісталися місць призначення», — згадує військовослужбовець.
Наступного дня екіпаж знову вирушив на ту саму позицію — цього разу, щоб евакуювати загиблого побратима. До операції готувалися всю ніч. Артилерія та мінометний розрахунок мали забезпечити вогневе прикриття, аби бронетехніка могла дістатися позиції та повернутися непоміченою для ворога.
«Ми швидко заїхали, забрали загиблого й успішно повернулися назад», — розповідає Потап.
За кожним таким виїздом стоять ризик, відповідальність і робота, яку не завжди видно за кадром. Для механіка-водія Потапа броня — це можливість дістатися туди, звідки потрібно вивезти своїх. А головне завдання — провести машину крізь небезпеку, щоб у побратимів був шанс повернутися.
