Олександру Мусі мало виповнитися 52 роки, квіти йому можна принести тепер тільки на цвинтар. Життя інспектора прикордонної служби, водія Олександра Мухи обірвалося 23 жовтня 2024 року на російсько-українській війні. Рідні загиблого розповіли Суспільному про захисника.
Олександр Муха. Суспільне Суми
Олександр Муха загинув на Сумщині, поблизу села Новодмитрівка Сумського району.
"Ми всю ніч з донькою сиділи, я брала її руки і казала: “Санєчка, повзи,шкребись, якщо ти поранений — греби в нашу сторону, я тебе будь-яким буду любити”, — розповіла дружина Наталія.
Могила Олександра Мухи. Суспільне Суми
28 жовтня Олександра поховали на Алеї Слави поруч із іншими героями, що віддали життя за Україну.
"Як сказав командир на похованні — він врятував 12 людей і загинув. Це біль не скорочує, але розумієш, що чоловік віддав своє життя до дна. Своє життя поставив нижче за життя всіх українців", — додала пані Наталія.
Тепер у родини залишилися лише спогади, говорить мама Олександра. "Він був дуже відповідальний. Я його просила: Саша, працюєш у Польщі — не їдь сюди, займайся волонтерством. Як відчувала цю його погибель", — розповідає пані Катерина.
Олександр Муха з онукою Єсенією. Катерина Муха
"Всі надії були на нього. У нього плани великі були, хороші. Син є син, і його дуже жалко. Все мені здається, що він завтра-післязавтра може приїхати", — додає тато Олександра Мухи Анатолій.
Анатолій Сіряченко розповідає, товаришував з Олександром понад 20 років: "Був гарною, чемною, чарівною людиною. Прямолінійний, правда, його за це й любили — за цю прямолінійність, щирість і відвертість. Класний був друг, чарівний батько, дідусем навіть і не помітив, коли і став. Ми й не вірили,що він дідусем став".
Олександр Муха з онукою Єсенією. Катерина Муха
Донька Катерина розповіла як відреагувала онука на звістку про дідуся:
"Вона завжди приходила і одразу: “де дєда”? “дєд Саша вдома?”. Довелося сказати, що дідуся вбили. Вона отак склала руки, тупнула ногою і сказала: так не можна, так нечесно!”
Катерина Муха з донькою. Суспільне Суми
Жінка розповіла, що він для неї був батьком, який завжди працює: "Ми його завжди зустрічали…він любив не попереджати, і ми з мамою так на нього налітали в дверях. Коли він повернувся з Польщі, це була його перша зустріч з Єсенією. Для мене він був татом, що завжди працює. Я його дуже любила".
Катерина з донькою Єсенією біля могили Олександра Мухи. Суспільне Суми
Катя згадує: змалечку пам'ятає тата активним, рухливим, атлетичної тілобудови чоловіком. Він прищепив доньці любов до водіння, до подорожей і до спорту. Дівчина згадує останню зустріч із татом, коли поділилася з ним, що планує взяти участь у Веукраїнських змаганнях з бодібілдінгу:
"Кажу, тату, я їду на змагання. Він каже: "Катя, головне — кайфонути, просто вийди і отримай задоволення". Він загинув, я все одно поїхала на змагання через те,що він сказав “я в тебе вірю”. Я посіла 1 місце".
Цю перемогу, говорить Катя, вона присвятила батькові. Дружина говорить: вдячна долі за роки, проведені в злагоді і взаєморозумінні. Ділиться: досі готує для чоловіка і звертається до нього в горі і в радості.
Рідні Олександра Мухи на Алеї слави. Суспільне Суми
"Якщо вам доводилося в житті бачити повністю збалансовану людину,то це мій чоловік, мій коханий Олександр. Що я маю на увазі? Що б не трапилось — радісне, важке…Спокій, він приймав рішення, які ми поважали. Чоловік був в АТО в 2015-2016, потім реабілітація. Він працював в СБУ, вийшов на пенсію і поїхав у Польщу", — розповіла дружина загиблого.
"Він просто безумовно мене поважав. Я ще так не вмію, він безумовно мене любив, свою доньку, ніколи не мав осуду, просто підтримка, все вирішували разом,знаходили баланс,золоту середину для вирішення", — додала жінка.
Рідні Олександра Мухи. Суспільне Суми
24 грудня 2024 року Олександрові Мусі присвоїли звання “Почесний громадянин міста Суми”.
"Мені хотілося б, аби вшановували о 9 годині хвилиною мовчання не тільки мого тата, а взагалі людей — військових і не військових. У мене дитина зупиняє дорослих, показуючи, що треба прикласти руку до серця і просто хвилинку помовчати. Це для мене буде найкращою вдячністю кожного, хто втратив або не втратив", — говорить донька Катерина.
