Сергій Гавриленко із села Хухра на Сумщині все своє життя будував Україну. Так про нього розповів друг Андрій Бринчак. Сергій був депутатом Охтирської районної ради, потім очолював Охтирську РДА. Пішов служити за контрактом і тричі його переукладав. Загинув військовослужбовець у березні 2022 року під час мінометного обстрілу під Харковом.
10 років тому сад біля батьківської хати Сергій Гавриленко посадив сад.
Сергій Гавриленко біля саду, що посадив поряд з батьківським домом. Архів родини
Саджали разом з братом, але його завжди називали "садок Сергія", розповіла мама Надія Гавриленко:
"Дітки приїжджають, Сашині, Серьожині. І Серьожка з ними. Щебечуть у садку. А тепер сусіди кажуть: "Нема Сергія і мертвий садок". І діти туди майже не ходять. Він їх організує, з ними спілкується. Бувало так, а зараз нема, нема".
На згадку про сина в пані Надії залишився альбом, в якому ціле життя: його перша фотографія, дитяче фото з батьками, на фотографіях останніх років – він у військовій формі. 6 березня 2022 року Сергію виповнилося 42 роки. Через шість днів, 12 березня, він загинув.
Одне з останніх фото Сергія Гавриленка, опубліковане у соцмережах, 16 лютого 2022 року. Facebook Сергія Гавриленка
Як розповіла дружина Сергія Тамара, чоловік вирішив піти на фронт ще у 2014 році:
"Його не взяли, бо він офіцер запасу. Він двічі ходив у військкомат. "Офіцери не потрібні, чекайте, коли запросять." Завжди вважав, що Росія — наш ворог. Він завжди так казав: скільки Україна є, стільки вона бореться з цими мо***лями. Він дуже добре вчив історію".
Сергій Гавриленко під час служби. Архів родини
За словами мами Сергія пані Надії, він завжди багато читав, цікавився багатьма речами, займався спортом:
"Ми все життя ним гордилися. Коли пішов він у школу, добре навчався. Усі роки в нього були похвальні грамоти. Закінчив школу з "золотою медаллю". Ще як маленький був, було йому 10 місяців, кажу: "Серьожка, іди на руки" — "Сам". І з того часу скрізь сам, скрізь сам: і вступав, і влаштовувався на роботу. Ми нікуди ніколи не їздили, ніяких хабарів, нічого. Технічний Запорізький університет — з червоним дипломом".
Сергій Гавриленко, 2014 рік. Facebook Сергія Гавриленка
Сергій цікавився політикою, мріяв про краще життя для своєї країни. З 2006 року його тричі обирали депутатом Охтирської районної ради, у 2014 році був призначений головою Охтирської районної адміністрації. Особливу увагу приділяв молоді, зокрема, опікувався місцевою футбольною командою.
У 2017 році Сергія Гавриленка призвали, відслужив півтора року. Був в АТО, а потім отримав пропозицію виховувати курсантів у Харківському університеті повітряних сил. Про цей період його життя розповів друг Сергія, настоятель Успенського храму в Охтирці Андрій Бринчак, настоятель Успенського храму у Охтирці:
"Йому там подобалося дуже. Особливо, з молоддю, з офіцерами в майбутньому працювати. Там багато студентів були із Донеччини, з Луганщини, із Мелітополя, Херсона, хлопці молоді. І він їм розказував історію України. Він гарно володів і знав добре історію українського народу. Він каже: "Коли я цим хлопцям розказую, хлопці змінювалися, коли вони взнавали там про своє місто, про все". І ці офіцери ставали українцями від його розповіді, від його науки".
Сергій Гавриленко з курсантами, грудень 2021 року. Facebook Сергія Гавриленка
За словами дружини Тамари, Сергій міг не боронити Харків:
"Перший день, як почалась війна, всіх офіцерів запросило командування і запропонувало два варіанти: хтось везе курсантів в інше місце від Харкова, або хтось може боронити Харків. Він перший вийшов і сказав, що він залишається і він буде захищати".
"Ми з ним говорили телефоном за декілька годин до його загибелі. При захисті міста Харкова, фактично на об'їзді міста Харкова, зі сторони Донеччини, загинув від московської міни, яка прилетіла. Хлопці всі забігли, а він прикривав всіх. Сам останній забігав в це укриття і фактично таким способом пожертвував своє життя, але врятував весь особовий склад", — додав Андрій Бринчак, настоятель Успенського храму.
"О 13:00 він подзвонив, сказав: "Сонечко, ти не турбуйся, я іду на пост і, (вони по дві години були на посту) через дві години зідзвонимося". І він не подзвонив — поділилася дружина загиблого захисника.
Капітана Сергія Гавриленка поховали у рідному селі Хухра, про яке він писав книгу, але вона так і залишилася незакінченою.
Сергій Гавриленко. Архів родини
Рідні зберігають фотографії, нагороди і спогади.
"Він турботливий. Помічав усе і робив висновки: там десь щось треба. І він так це якимись несподіваними якимись такими діями робив. І це було дуже приємно. З сином він був такий строгенький. Він виховував чоловіка. Щоб він був відповідальний, не лінувався. А доньку мишеням називав. Все, що потрібно для доні, він виконував. "Бо ти ж принцеска", — пригадала дружина.
За словами доньки Анни, вона любила з батьком дивитися футбол. Він завжди цікавився її справами та інтересами, а вона захоплювалась його знанням історії.
Сергій Гавриленко з родиною. Архів родини
"Коли ми приїжджали до нього, то ми гуляли разом. Я пам'ятаю, як гуляли містом, він знав історію всього. Розповідав про різні університети. Знав, хто побудував ці університети, хто заснував. Казав: "Запам'ятовуй місто, бо потім буде тебе якийсь хлопець водити, щоб ти не дивувалась".
Мама Сергія розповіла, що він завжди допомагав іншим. Їй дякували за сина сторонні люди.
"Він був не такий, як усі, правда. Він був найкращий. Жаль, що нема. Він багато б чого зробив. І для України, і для родини. В нас дома, коли приїжджав, зразу переодягається в робочий одяг — і до роботи. Працьовитий був дуже, і дітей залучав. Бере Аню — побігли вже полуниці назбирали, яку він садив".
Сергій Гавриленко . Facebook Сергія Гавриленка
В Охтирці, навпроти районної державної адміністрації, де колись працював Сергій Гавриленко, храм Успіння пресвятої Богородиці.
Як розповів настоятель Андрій Бринчак, Сергій багато сил вклав у його будівництво. Тепер тут встановлена пам’ятна дошка на його честь:
"Для мене Сергій не тільки є тим, хто поклав своє життя за свою державу. Він все своє життя будував Україну. Він будував, де б не був. Він був будівничим нашої держави. Ми з ним пройшли всі революції: і Помаранчеву революцію, і Революцію Гідності. І так же само до останнього свого подиху він був українцем. Всіх хто мене знає, хто знав Сергія і всіх свідомих українців прошу підписати петицію, яку зараз ініціював син героя загиблого про присвоєння звання Героя України Сергію Анатолійовичу Гавриленку".
У 2019 році Сергій Гавриленко балотувався до Верховної Ради від округу 162. Випуск "Виборчий округ. Співбесіда" за його участі вийшов в ефірі Суспільного 6 липня 2019 року.
