Село Велика Чернеччина розташоване за кілька кілометрів від Сум. Над дорогами – антидронові сітки, на вулицях – залишки розбитих російськими снарядами будівель. Місцеві жителі розповідають, що обстріли тут — постійні. Але люди залишаються вдома.
"Було один раз 17 "прильотів". 500 метрів, мабуть, від нас. Лежали, рахували, скільки. Куди ти будеш тікати? Лежали в хаті, позакривалися, понакривалися", — розповідає Юрій, місцевий житель.
Юрій, житель Великої Чернеччини. Суспільне Суми
Його родина могла б жити у Сумах, там є житло. Але залишаються у Чернеччині.
"У нас дочка інвалід першої групи. І я тут хоч вивести чи в лікарню повести можу в кріслі колісному — у нас низько. А там сходи, квартира на дев'ятому поверсі".
Любов Савченко. Суспільне Суми
Місцева жителька Любов Савченко показує свою хату. Через постійні вібрації від вибухів по будівлі пішли тріщини.
Будинок Любові Савченко, Велика Чернеччина. Суспільне Суми
"Дерев'яна, а цеглою обкладена. Як вибухи — уся хата дрижить, кухня дрижить і явно видно на хаті, що уже відступ десь п'ять-шість см. Туди заходить холод. І вікно ж деформоване. На ніч я протоплюю. Зараз такого морозу нема. Але ж тієї температури нема, що треба. Усе виходить в оці дірки. Десь із рік оце вже. І воно все більше і більше. Було один сантиметр. Тепер уже десь сантиметрів на шість".
Будинок Любові Савченко, Велика Чернеччина. Суспільне Суми
Місяць тому біля хати пані Любові впав уламок. Жінка каже: намагаються зайвий раз на вулицю не виходити.
"І по центральній вулиці, і по вулицях, на лузі – нікого не побачиш, усі ховаються в укриття. Коли потрібно в магазин, тоді людина тільки йде, по своїх потребах".
Велика Чернеччина, листопад 2025 року. Суспільне Суми
Значна частина людей виїхала із села, каже Катерина Приходько, місцева жителька.
Велика Чернеччина, листопад 2025 року. Суспільне Суми
"Багато людей за кордоном, багато людей повиїжджали у Вінницю, на Західну Україну. З кожним днем чекаємо, що ось воно завершиться, а воно ніяк нема кінця — і не бачимо. Одні пенсіонери залишилися. А на кого ж ми покидаємо Україну. Нам же хочеться, щоб наші діти повернулися. Діти то за кордоном, багато дітей повиїжджало".
Тетяна Корж. Суспільне Суми
Втім, попри постійні обстріли, частина місцевих мешканців виїжджати не збирається, додає жителька Великої Чернеччини Тетяна Корж. Говорить, за час війни жодного разу не виїжджала і не планує, хоч ситуація у селі важка.
Велика Чернеччина, листопад 2025 року. Суспільне Суми
"Постійно чути обстріли, також повітряні тривоги, через нас усе летить. Деякі жителі виїхали. Коли в'їжджаєш у наш населений пункт, ситуація по сторонах виглядає досить так моторошно. Але село намагається жити, якось відпочивати, проживати своє життя в цих умовах, навіть у складний час".
Анна Литвиненко. Суспільне Суми
Анна Литвиненко переїхала у Чернеччину із Сум. Розповідає, тут у них дача, де жили кілька місяців на початку війни, а згодом перебралися на постійне проживання.
"Там ми постійно спускалися в підвал, світло виключали. Якщо у мене всі вікна закриті, я абсолютно нічого не чую. Стріляють там чи не стріляють, я не знаю. Вранці прокинулась і сказала: "Слава Богу, що жива".
Велика Чернеччина, листопад 2025 року. Суспільне Суми
24 листопада близько 16:00 російські військові атакували село Велика Чернеччина. Тоді був поранений дев’ятирічний хлопчик.
