Наталія Подставка з Глухова втілила їхню спільну з чоловіком Євгенієм мрію — відкрила крамницю. Більшість асортименту власного виробництва: жінка вирощує розсаду, плете кашпо та створює бетонні форми для саду. За кожною деталлю пам'ять про Євгенія. Він служив у 16-му батальйоні 58-ї ОМБр. Загинув у березні 2022 року на Чернігівщині.
"Ми з Женею завжди мріяли про свою справу, створювати щось власноруч. Ти коли з ними (квітами — ред.) порпаєшся в землі, воно якось дуже заспокоює нерви, заспокоює тривогу. Це все згадується. І оця мрія – колись зробити щось своє, зелене, красиве. Хоч і вже чотири роки, але ці всі чотири роки мріялось", — розповідає Наталія.
Квіти у крамниці пані Наталії. Суспільне Суми
Кожну полицю крамниці жінка облаштовувала самотужки. Каже, хотіла створити простір, де відвідувачі почуватимуться як удома. В інтер’єрі багато дерева та природних елементів.
"Це все придумували поступово. Десь коли зі старшою дочкою ми якісь картинки там побачили. Інтер'єр додумувався в процесі. Ми коли з дочкою прийшли в приміщення, то якось відразу так: “Тут хочеться дзеркало”. Якось воно так разом все робилось".
Наталія Подставка. Суспільне Суми
Асортимент магазину Наталія планує змінювати відповідно до сезону. Навесні тут перші квіти та кімнатні рослини, але невдовзі, будуть саджанці полуниці, дерев, кущів та овочів.
Садові фігури у крамниці пані Наталії. Суспільне Суми
"Є кашпо, зроблені з дерева, а сплетені. Це ручна робота. Все це зроблено, вирощено з душею, все це своє. Вироби з бетону садові також зроблені руками".
Найбільше жінка хвилювалася, що під час війни людям буде не до квітів. Проте люди почали заходити в крамницю ще до офіційного відкриття.
"Навіть є ті, хто приходить: чогось немає, то вони замовляють. Я здивована, але мені так радісно".
Наталія Подставка. Суспільне Суми
Крамниця працює тиждень. Найскладніше, каже жінка, було знайти постачальників, які погоджувалися б везти товар у прикордоння. Нині спокій, силу та віру вона знаходить у підтримці чоловіка, яку відчуває навіть після його загибелі.
"Я взагалі до Жені їжджу, просто так на кладовище, каву попити. Я приїжджаю з кавою йому і собі. І дуже довго можу йому розказувати. "А ти от, подивись, глянь, як ми все обробляємо, це все ми робимо". Завжди кажу йому дякую. Прошу допомогти. Морально".
Співавторка Анастасія Лутченко.
