Солдат, стрілець 1 стрілецького відділення. Доброволець, який боронив рідну Україну на Куп’янському напрямку… Лисенко Анатолій Анатолійович загинув 27 лютого 2024 року, при виконанні бойового завдання.
Наш земляк народився 19 жовтня 1975 року в селі Катеринівка Глухівського району, у багатодітній сім’ї. Хлопчик закінчив 9 класів Соснівської середньої школи, навчався на курсах автомобілістів і опанував професію водія. На відміну від своїх міських однолітків, Толя (як і більшість його друзів) не мав достатньо часу для відвідування гуртків або занять творчістю, адже сільське життя потребує багато часу та зусиль по догляду за чималим господарством. Старший брат в родині, він був першим помічником батьків, доглядав за городом і свійськими тваринами, був прикладом для молодших брата і сестрички.
Строкову службу проходив на території Харківської області. У 1997 році створив міцну сім’ю з коханою дівчиною Світланою, з якою познайомився в рідному селі, куди дівчина приїжджала влітку до дідуся та бабусі. Трудову діяльність Анатолій розпочав на місцевому сільгосппідприємстві комбайнером, через деякий час подружжя переїхало до Шостки. Протягом життя чоловіку довелося працювати на різних виробництвах нашого міста, на кожному з них Анатолій відповідально ставився до своїх обов’язків, був працьовитою та неконфліктною людиною. У взаємоповазі та злагоді подружжя виростило двох донечок, згодом доля подарувала їм і онуків… Розмірене життя родини Лисенків змінилося з початком повномасштабної російської агресії.
В листопаді 2022 року молодший брат Анатолія, Юрій, зник без вісти. Чорна звістка вразила всіх у саме серце і стала вирішальним аргументом для Анатолія приєднатися до ЗСУ. 28 жовтня 2023 року він став на захист України. Після військового навчання у Чернігівській області був відправлений на Куп’янський напрямок (Харківщина). У розмовах з рідними чоловік намагався оминати тему служби – не хотів додавати дорогим людям переживань. У січні цього року Анатолій Анатолійович отримав поранення, а після лікування одразу ж повернувся на передову. «Він постійно заспокоював нас і говорив, що все буде добре. Мріяли, як разом всією великою родиною зустрінемось, як поїдемо всі на город… Як приїде у відпустку на День народження дружини у червні», – розповідає сестра Світлана.
Перед вирішальним днем чоловік сказав рідним, що знов вирушає на бойове завдання… Зв’язок з ним обірвався. 1 березня сім’ї Лисенків повідомили тривожну новину: їх Анатолій зник безвісти. Щодня і щоночі у небо летіли гарячі молитви про збереження життя нашого земляка, рідні та друзі благали Господа про диво… У тривозі та надії минуло три тижні… 25 березня дружина отримала підтвердження того, що Анатолій Анатолійович загинув при захисті свободи та незалежності України. Загинув за кожного з нас.
Глибокі співчуття родині і доземний уклін за те, що віддали найдорожче заради спільної Перемоги, повідомили в мерії Шостки.
Світла пам’ять і вічна шана Герою!
