Українська письменниця Анастасія Піка, яка свої дитячі роки провела у нашому місті, розповіла про свого дідуся Геннадія Володимировича Піку.
Він був художником, працював на ШЗХР. Саме Геннадій Володимирович є автором відомої у нашому місті мозаїки, де зображена жінка з хімічною колбою. Орієнтовна дата створення цієї мозаїки -1966 рік…
«Мій дідусь Геннадій Володимирович Піка народився 22 липня 1938-го року в сім’ї шосткинського народного судді, начальника відділу позитивних плівок заводу «Свема», героя Другої світової війни посмертно Володимира Федоровича Піки. Після отримання художньої освіти кілька років викладав малювання у Шосткинському технікумі, а художником на ШЗХР пропрацював практично все життя – 30 років. Навіть коли у 1995-му завод зупинився, а місто практично вимерло, дідусь залишався на роботі в своєму кабінеті. Я і досі памʼятаю, як одне-єдине його вікно світилося жовтим вогником на тлі темних спорожнілих цехів гідрохінону. Він продовжував малювати і творити до останнього, просто не міг без роботи», – написала Анастасія Піка на своїй сторінці у Фейсбуці.
Геннадій Володимирович створив логотип ШЗХР, мозаїки на прохідній та території, а також ряд мозаїк в Шостці та Сумській області. Достеменно відомо про 6, але більшість із них з різних причин не збереглися – чоловік-хімік на прохідній ШЗХР, гвоздики на будівлі ШЗХР, Гімнастки на спорткомплексі, жінка-хімік на вході до території ШЗХР, піонер на колишньому Будинку піонерів (нині ЦЕВ), мозаїка у дитячому таборі «Дружній».
Все, що створювали співробітники худцеху ШЗХР, в якому працювало троє художників, було інтелектуальною власністю підприємства. Геннадій Володимирович був не з хвалькуватих, тому в Шостці далеко не всі знають його імʼя.
«За те, що він робив, інколи були премії, правда його начальству (стандартна практика того часу). Ну а художнику потрібно було радіти тому, що він працює на благо суспільства і будує комунізм. От правда комуністом мій дідусь ніколи не був. У вільний від роботи час займався риболовлею та полюванням, збирав гриби і ягоди, писав маслом портрети і пейзажі, вивіски для кінофільмів. «Яка ще виставка картин?», – дивувалася моїм питанням бабуся», – згадує Анастасія Піка.
Її дідусь і бабуся прожили разом 49 років. Дехто вважає, що жінка з хімічною колбою з тої самої мозаїки має обличчя дружини Геннадія Володимировича. Він помер на День Незалежності України у 2020-му році, у віці 82 років. Бабуся пережила його лише на півроку.
Анастасія Піка піднімає питання реставрації та збереження мозаїчних панно у Шостці.
Нагадаємо, Анастасія Піка автор роману «Остання справа журналістки Кроніної». Письменниця понад вісім років працювала журналісткою в різних київських виданнях, згодом перейшла на роботу зі ЗМІ в український парламент. Анастасія Піка – лауреатка літературної премії «Смолоскип», переможниця конкурсу на найкраще оповідання про Київ у рамках «Коронації слова-2017» та низки інших українських літературних конкурсів. Її збірка короткої прози «Історії, які ніколи не закінчуються» увійшла до списку BBC «Книга року-2019».
Вже 4 роки Анастасія Піка живе і працює у Лондоні.
Фото на сторінці Анастасії Піки у Фейсбуці
