Їй 90. Усе життя пані Ганна навчала дітей читати, писати й вірити в добро. Останні роки вона провела в умовах постійної небезпеки, де ніч означала не відпочинок, а очікування.
Евакуація відбувалася о третій ночі: швидко, різко, на броньованому авто, тікаючи від дронів. У таких умовах немає часу збирати речі — лише зберегти життя.
У транзитному центрі її зустріла команда Гуманітарної місія “Проліска”. Пані Ганна не скаржилась — люди її покоління звикли мовчати про страх. Але тіло говорило про пережите: виснаження, безсоння, тривога. Психолог допоміг стабілізувати стан і пояснив: ці реакції — природні. Найважливіше — вона більше не сама. Жінку підтримали її колишні учні — знайшли, допомогли, подарували телефон. Це простий жест, який повертає відчуття зв’язку й опори.
Сьогодні пані Ганна у безпечнішому місці, де вчиться знову жити в тиші. Попереду почнеться новий етап життя у модульному містечку.
Історія пані Ганни — про силу і вразливість водночас. Літні люди без родини залишаються однією з найбільш уразливих категорій і потребують особливої уваги: в евакуації, підтримці, відновленні звичного життя, говорять у “Проліска”.
