Сьогодні у Шостці попрощалися з Микитою Кушнирем. Йому було всього 25 років. Життя чоловіка обірвалося 11 жовтня внаслідок падіння уламків ворожого безпілотника.
Це вже друга втрата родини через війну. Два роки тому мама Микити втратила свого чоловіка – військовослужбовця Володимира Шемета.
Про це повідомляє міський голова Микола Нога.
Микита Кушнир народився 10 травня 2001 року в місті Шостка, був старшим сином у родині. У дитинстві, до п’яти років, за ним доглядала його улюблена бабуся Марія, і саме від неї він перейняв любов до рідної землі. Вона виховувала його в селі. Від неї він відчув любов до сільського життя, працьовитість і повагу до людей та сім’ї. Захоплювався іграшковими солдатиками й мріяв стати військовим. Відтоді стало зрозуміло, який шлях він обрав у житті.
Навчався в ШЗШ I–III ступенів № 7 і здобув повну загальну середню освіту. Учителі запам’ятали його як веселого й оптимістичного хлопця, який завжди приходив на допомогу своїм однокласникам і вчителям. Після школи вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, де здобув професію старшого техніка обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби та отримав військове звання старшого сержанта. Досяг значних успіхів у роботі, мав медалі та почесні грамоти.
27 червня 2026 року він одружився з Іриною, своєю однокласницею. Вони покохали одне одного ще в школі й пронесли своє світле почуття до останнього.
Микита був душею компанії, завжди вмів бачити позитивні моменти. Веселий і добрий, мав такий заразливий сміх, який було неможливо забути. В людях цінував доброчесність і сумлінність.
Війна застала нашого земляка, коли він навчався на четвертому курсі університету. О четвертій годині ранку 24 лютого його навчальний заклад потрапив під ворожий вогонь. Незважаючи на всі складнощі, Микита вступив до магістратури, завершив навчання та залишився працювати за своєю професією.
«Мамо, я їм потрібен! Якщо не я, то хто?» – ці слова стали визначальними у його долі…
11 жовтня 2026 року відважний Воїн Світла загинув, унаслідок падіння уламків ворожого ударного БпЛА, отримавши травми, несумісні з життям…
Мама нашого земляка, пані Людмила, два роки тому втратила коханого чоловіка, який віддав життя за свободу України… Володимир Шемет помер від фронтових поранень і похований на Алеї Слави у 2024 році…
Сьогодні згорьована жінка прощається зі своїм сином, якого цинічно вбили окупанти…
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
