Великописарівська громада Сумщини перебуває під щоденними обстрілами російської армії. Та попри це, в громаді все ще залишаються жити люди. Яка нині безпекова ситуація на Великописарівщині, в ефірі Українського радіо Суми розповіла голова громади Людмила Бірюкова.
— Яка наразі ситуація у Великописарівській громаді?
— З початку повномасштабного вторгнення Великописарівська громада піддається обстрілам. Останні два роки взагалі інтенсивні обстріли відбуваються з боку Російської Федерації. П'ятикілометрова зона — це щоденні обстріли, а десятикілометрова зона — це численна кількість безпілотних літальних апаратів, які несуть загрозу життю і здоров'ю мирного населення.
— Тобто ситуація не покращилася, а навіть, можна сказати, останнім часом погіршилася.
— Буду говорити про збільшення інтенсивності й глибини проникнення безпілотних літальних ворожих апаратів на територію громади.
— Скільки зруйнованих та пошкоджених будинків, адмінбудівель, і чи виплачують компенсації мешканцям за зруйноване житло?
— Починаючи з березня 24-го року, коли Великописарівську громаду включили в зону активних бойових дій, держава припинила виплачувати на пошкоджене майно, тому населення перестало подавати заявки і в нас немає наразі реальної картини пошкодженого майна. Стосовно зруйнованого майна: ми на сьогодні опрацювали 200 заяв від населення. По 35 є відмова, тому що неякісні знімки, інші причини. А 160 домогосподарств отримали сертифікати на 230 млн грн для придбання житла в більш безпечних районах. Стосовно власності муніципалітету: сміливо буду казати про те, що немає жодного непошкодженого чи повністю незруйнованого адміністративного приміщення — закладів освіти, культури, медицини. Кожен об'єкт зазнавав певної кількості пошкоджень.
— А в яких селах прикордоння і досі живуть люди?
— Великописарівська громада — це 24 населених пункти, і лише у трьох із них немає населення взагалі.
— Це які села?
— Це Лукашівка, Попівка і Пономаренки. Всі інші населені пункти — від трьох і до півтисячі населення є.
Будівля у Великій Писарівці, Сумщина, 20 березня, 2024 рік. Суспільне Суми
— Навіть у Великій Писарівці залишаються, так?
— Так, у Великій Писарівці ми нараховуємо близько півтисячі населення.
— Скільки наразі людей мешкає у більш віддалених від кордону селах громади?
— Добрянське — це 400 з маленьким хвостиком осіб.
— Які соціальні проєкти нині втілюють у громаді?
— Стосовно соціального захисту населення: у нас є дві програми. Одна з них — це соціальний автобус. Ще донедавна він курсував до Великої Писарівки. Пів року у Велику Писарівку він уже не їздить, їздив до Ямного. На жаль, активізація безпілотних літальних апаратів ворожих несе загрозу для нього, тому ми припинили і у Ямне його рейси, а лише до Спірного він доїздить. І працюємо зараз, щоб через населені пункти сусідньої Кириківської громади він курсував і до нашого села Тарасівка. Стосовно програми соціального захисту з виплатами: вона охоплює виплати на онкологію. Можуть наші жителі звертатися, якщо у них складні хірургічні втручання. Ми передбачаємо допомогу сім'ям, у яких загинули захисники наші: на поховання, на облаштування місця поховання. Також передбачені допомоги на поранення цивільних і військовослужбовців, у разі мобілізації військовослужбовця, коли в родинах є безвісти зниклі або в полоні. Ми також виплачуємо певну суму допомоги на стоматологічні послуги для наших захисників, передбачені суми, і коли цивільне майно постраждало від надзвичайної ситуації, не від війни, а від пожеж, наприклад.
Велика Писарівка, Сумська область, грудень, 2024 р. Суспільне Суми
— Як працюють ваші комунальні заклади? Куди вони виїхали? Куди виїхала сама селищна рада?
— Селищна рада є засновником трьох комунальних підприємств. Це первинна ланка медична, вторинна медична ланка і КП "Благоустрій". Основний офіс первинки перебуває в Охтирці, але на території Великописарівської громади працюють сім ФАПів, які, в принципі, зараз єдині, хто може надати першу медичну допомогу. Ну і в принципі, мабуть, єдину допомогу на території громади. Бо екстрена допомога не виїздить. З допомогою військових ми маємо можливість вивозити мешканців у більш безпечні місця, якщо люди потребують негайної медичної допомоги. І "швидка" тоді забирає їх у Добрянському чи у Рябині. Стосовно вторинної ланки нашої медичної допомоги: їх розташування у Рябині. Вони виїздять в інші громади, і там працюють наші лікарі. Ну і періодично виїздять на територію Великописарівської громади, де більш-менш безпечна ситуація. КП "Благоустрій" працює практично від десятикілометрової зони нашої громади. Селищна рада і заклади релоковані в Охтирку. Працює освіта, культура, служба дітей, територіальний центр. Служби, старости, працівники ЦНАПу і територіального центру працюють на територіях, де більш-менш безпечно в самій громаді.
Школа у Великій Писарівці на Сумщині, квітень, 2024 р. Суспільне Суми
— А як громада підтримує своїх внутрішньо переміщених осіб, і куди переважно виїхали люди?
— Приблизно 7 000 населення покинуло небезпечну для життя територію. Ми роз'їхалися практично по всіх областях України. За кордоном нас дуже багато, але найбільша кількість — це населення, яке перемістилося недалеко від своїх домівок і навідується додому. Це Кириківська громада, Охтирська громада, Тростянецька, Богодухівська. Ми ведемо облік наших земляків, які покинули територію свого проживання, рідну територію. І надаємо їм гуманітарну допомогу продуктовими наборами, висилаючи їх поштою, або запрошуємо у Добрянське, де у нас організований хаб спеціально для видачі гуманітарної допомоги.
Наслідки атак FPV-дронами у Великій Писарівці. Архів Олексія Пасюги
— Тобто цей гуманітарний хаб ви створили нещодавно?
— Так, почали ми його облаштовувати влітку 2025 року, саме в межах проєкту "Пліч-о-пліч: Згуртовані громади". У нас в один із днів перебував у гостях Приютівський сільський голова Андрій Коломійцев. Він перейнявся нашою ідеєю, нашою темою створення гуманітарного хабу. І підтримав нашу громаду фінансово. Із бюджету Приютівської громади було виділено 200 000 грн. Завдяки цим коштам частково ми змогли провести ремонт приміщення покинутого будинку культури. І, використовуючи будівельні матеріали, які ми отримували в інших міжнародних і вітчизняних проєктах для облаштування будинку культури у Великій Писарівці, на ремонт хірургічного відділення у Великій Писарівці, з'явився хаб, у якому люди в нормальних умовах можуть отримувати гуманітарну допомогу. Це ті, хто залишився в громаді, і туди ж ми запрошуємо внутрішньо переміщених осіб із Охтирки, Тростянця, із Богодухова, де люди мають можливість скооперуватися і приїхати, отримати гуманітарну допомогу саме в Добрянському. А хто не має можливості, повторюся, висилаємо поштою.
Велика Писарівка на Сумщині, квітень, 2024 р. Суспільне Суми
— Пані Людмило, чи будуєте ви плани на майбутнє щодо відбудови громади?
— Ми це робимо ще з 22-го року. Так склалося, що ми розробляли стратегію розвитку громади ще у 21-му році. Розробляли у 21-му році, затвердили її у 22-му, але ж повномасштабне вторгнення внесло свої корективи. Тому в нас є ще стратегія відновлення. Зараз ми заходимо в проєкт з однією із громадських організацій, яка буде допомагати нам розробляти стратегію, ну, знаєте, як план Б, тому що стратегія розвитку, затверджена у 22-му, щодня потребує коригування з урахуванням військових і воєнних викликів. Та, мабуть, і в кожній громаді має бути і не один план розвитку і відновлення. Далі ми розуміємо, що війна обов'язково закінчиться, тому працюємо над розробленням стратегічних документів, і у нас уже, як і не у багатьох громад, є статут громади. Також розвиваємо партнерство, як всередині України, так і за кордоном. Поки що просто знайомимося із закордонними громадами. Сподіваюся на подальшу дружбу і підтримку нас з боку міжнародних партнерів, і ми уже готові вчити партнерів наших, як жити в умовах невизначеності, в умовах небезпеки. Також ми зараз активно навчаємося. Кожна наша служба, кожна установа бере участь у навчальних програмах, таких, наприклад, як "U-LEAD з Європою" пропонує нам. Ну і головне, чим ми займаємося, — це адвокатуємо інтереси громади на різних українських майданчиках. Ну і коли запрошують мене, я обов'язково адвокатую інтереси України на закордонних майданчиках, і в межах України також. Темп дуже великий, і можливості щодня з'являються і для партнерств, і для розвитку громади, і головне — потрібно підтримувати партнерства, які вже напрацьовані, знайомитися з новими донорами. Роботи дуже багато.
— Будемо сподіватися на перемогу, щоб нам партнери допомогли відбудуватися.
— Звісно, перемога буде за Україною.
