Сьогодні Шостка провела в останню путь ще одного свого мужнього захисника Геннадія Пономаренка. Чоловік помер 3 березня. Про це повідомляє міський голова Микола Нога.
Геннадій Миколайович народився 13 листопада 1977 року у нашому місті. Сім’я була багатодітною – у турботі та злагоді тут підростало троє дітей. Хлопчик навчався у Шосткинській школі № 5, з захопленням відвідував спортивні секції (боксу та хокею на траві).
За життя довелося попрацювати на різних роботах – від будівельника до пекаря та тістоміса. Після отримання професії «Водій категорії А, В, С» деякий час Геннадій працював у Києві, в сфері будівництва. Пізніше вступив до Київського інституту житлово-комунального господарства, де навчався заочно (напрямок «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»). Після – став частиною колективу кондитерської фабрики «ROSHEN».
Родинне життя стало для нього найбільшим сенсом, але й найбільшим випробуванням. Протягом кількох років Геннадій Миколайович відчайдушно боровся з серйозними проблемами – рятував маленького сина від страшної та смертельно небезпечної хвороби. А потім – оплакував кохану дружину, серце якої не витримало величезних навантажень… Відтак, він залишився один-на один з долею та трирічним синочком на руках…
«Доброзичливий , любив життя, піклувався про родину… Завжди допомагав друзям і сусідам. Щиро любив тварин і природу. У вільний від роботи час їздив на рибалку, цікавився історією. Гена був людиною щирою, відкритою та різнобічною – любив картини та книжки, але й охоче допомагав на городі. Він завжди був веселим і багато посміхався. Мріяв мати хорошу родину і жити мирно», – розповідає сестра Олена.
Початок цинічної російської агресії наш земляк сприйняв як подію особистої відповідальності. З травня 2015 року він добровільно став на захист України в зоні АТО. Воював на території Донецької області, брав участь в бойових діях. На фронті у різні періоди служби виконував обов’язки: водія автомобілів, кулеметника військової розвідки та старшого навідника гранатометів. Через кілька років, після повернення до Шостки, чоловік тривалий час працював пекарем в магазині «ЕКО маркет».
24 лютого 2022 року він, разом з іншими шосткинцями, вже стояв у черзі до військкомату. Як батько-одинак чоловік не був військовозобов’язаним, але добровільно взяв до рук зброю і вирушив до фронтового пекла. Воював на Харківському та Донецькому напрямках. Бився за Маріуполь і Бахмут. За сімейними обставинами через півтори роки Геннадій Миколайович був змушений перервати службу. Працював в одному з відділень «Нової пошти».
Наприкінці 2024 року чоловік приєднався до Сил територіальної оборони. Приймав участь у боях в якості старшого оператора, навідника. Після отриманого складного поранення проходив кількамісячну реабілітацію, потім повернувся до військової служби. Боронив рідну Сумщину.
Наш земляк користувався високим авторитетом серед колег і керівництва. За сумлінну службу та взірцеве виконання військових обов’язків у різні роки нагороджений: орденом «За мужність», почесним нагрудним знаком «За мужність і незламність…», медаллю «Ветеран війни. Учасник бойових дій», медаллю «За участь в антитерористичній операції».
В останнє сім’я спілкувалася з Геннадієм 28 лютого, коли він приїздив до Шостки у коротку відпустку. За словами рідних, він був у доброму гуморі. Жартував, обіймав рідних і друзів – сина Назара, маму, сестру, бойових побратимів. Сім’я відпустила свого Гену на службу з легкою душею, ніхто не передчував біди… Через два дні, 3 березня, чоловіка не стало – підвело серце. Серце, якому довелося протягом життя витримати стільки тяжких випробувань, що їх вистачило б на кілька біографій… Він ніколи не скаржився, як би не було важко. Теплом і надією світились його блакитні очі, а обличчя осяювала сонячна усмішка…
Саме таким назавжди залишиться для нас старший солдат, захисник і Герой – Пономаренко Геннадій Миколайович…
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
