16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Документ проголошував верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади республіки в межах її території, а також її незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Історик та краєзнавець Олег Корнієнко поділився спогадами, які передували цій події на Сумщині, у книзі "Хроніка прапороносців". Пропонуємо ознайомитися з деякими з них.
Прапор України — у центрі Сум
У грудні 1989 року активісти громадсько-політичного руху в Сумах вирішили вшанувати пам'ять жителів області, які стали жертвами сталінських репресій 1920–1950-х років. На зібрані кошти вони виготовили тимчасовий пам'ятний знак.
Колона учасників вирушила від пам'ятника Тарасу Шевченку тодішньою вулицею Леніна (нині — Петропавлівська). Пам'ятний камінь встановили біля огорожі Петропавлівського кладовища.
Піша хода супроводжувалася вигуками прихильників комуністичної ідеї: "фашисты” , “бандиты" тощо. Під час акції стався епізод, який автор називає знаковим для Сум. Біля центрального універмагу молодий чоловік підняв український національний прапор. За спогадами учасників, прапор залишався в його руках менше ніж хвилину — після цього міліцейський майор відібрав його. Як згадували учасники акції, наступного дня юнака призвали до Збройних сил.
Місто Суми. Фото надав Олег Корнієнко
Вінок з колючого дроту: сум'яни — на акції у Києві
Резонансною стала акція Спілки незалежної української молоді, що відбулася 22 квітня 1990 року під час відзначення Дня Землі в Києві. Корнієнко зазначає, що під час масової демонстрації група членів Спілки незалежної української молоді (СНУМ) прорвала кордон міліції, поклала до пам'ятника Володимиру Леніну символічний вінок із колючого дроту та порвала книги класиків марксистсько-ленінської теорії.
Після акції правоохоронці затримали членів СНУМу Миколу Бердника та Андрія Духовникова. На думку автора, саме ця подія стала початком публічного розвінчання культу комуністичних вождів в Україні.
Учасниками акції також були сум'яни Василь Лущик, Юрій Грамажора та Віктор Рог.
Місто Суми. Фото надав Олег Корнієнко
"Урочисто присягнули відродити Українське козацтво"
На початку серпня 1990 року члени Спілки незалежної української молоді "Сумщина" у складі сумської делегації взяли участь у всеукраїнських заходах з нагоди 500-річчя Українського козацтва, зазначає Корнієнко.
"Сумська делегація, до якої увійшли члени СНУМу, на двох автобусах взяла участь у 5-денному поході місцями слави лицарів степу: могила Івана Сірка у Капулівці, Микитинська Січ у Нікополі. Острів Хортиця… Здавалося, що на свято зібралася вся Україна — лише від однієї Тернопільщини було близько 70 автобусів. У Капулівці на могилі кошового Сірка 67 чоловік, серед яких були й сум’яни, урочисто присягнули відродити Українське козацтво. Церковну службу здійснював митрополит Чернігівський і Сумський УАПЦ владика Роман".
Місто Суми. Фото надав Олег Корнієнко
Радикальна фракція СНУМ "Сумщина"
15 серпня 1990 року, за словами автора, було оголошено про створення Радикальної фракції СНУМ "Сумщина". Організація
"ставила під сумнів можливість виховання підростаючої української молоді представниками старшого покоління, «котре в своєму загалі виховане в умовах постійного страху і почуття власної неповноцінності». Основним своїм завданням фракція визначила формування повноцінної молоді, здорової як духовно, так і фізично, молоді, яка справді любить життя, любить волю, любить свою Україну та нарід, є гідна звання української молоді".
Україна однією з перших оголосила про намір вийти з СРСР
Україна була однією з перших країн СРСР, яка оголосила про намір вийти з Радянського Союзу. Декларація приймалася в роки розпаду СРСР.
11 березня 1990 року Литва проголосила свою незалежність від СРСР, також активно готувалися до відновлення незалежності Латвія та Естонія. 12 червня 1990 року була прийнята Декларація про державний суверенітет і Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.
Декларація — один із перших кроків до незалежності
Документ фактично був програмою розбудови незалежної держави та дав поштовх і напрямок процесу її створення. Декларація проголошувала самостійність України у розв'язанні питань економіки, науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Також документ проголошував право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.
16 липня було Днем Незалежності
Того ж дня, коли депутати проголосували за Декларацію, було ухвалено постанову “Про день проголошення незалежності України”.
"Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України", — витяг із постанови.
16 липня стало святковим та вихідним днем на території України. Відзначалося це свято всього один рік — у 1991-му.
20 лютого 1992 року постановою Верховної Ради дата Дня Незалежності була перенесена з 16 липня на 24 серпня.
Проголошувалося українське громадянство
У Декларації проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де "всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять".
