Працівниці залізниці Наталія Кашара та Ксенія Жирна загинули внаслідок російського удару безпілотниками по станції Терещенська в ніч на 12 червня. Чоловік Наталії згадує трагічні події тієї ночі та розповідає про останню розмову з дружиною, а донька Анастасія ставить під сумнів безпечність умов праці залізничників у прикордонні та критикує заяви про нібито нехтування правилами безпеки. Водночас представники "Укрзалізниці" наголошують, що на станції облаштовані укриття, а всі обставини трагедії нині розслідує спеціальна комісія Держпраці.
"Вона ніколи не залишалася на місці, коли була велика загроза. Тобто, тільки починали летіти «шахеди», вона виходила звідти і йшла у напрямку вулиці Лісної, повністю у кінець вулиці йшли вони з дівчатами", — розповів чоловік загиблої Андрій Кашара.
Андрій Кашара. Суспільне Суми
Чоловік загиблої на станції Терещенська залізничниці Наталії Кашари Андрій каже: похвилинно пам’ятає ніч на 12 червня. Близько о пів на першу годину ночі російські військові вдарили безпілотниками по посту централізації зв’язку, де працювала дружина чоловіка та її 33-річна колега Ксенія Жирна. У той час Андрій був удома і прокинувся від гучних вибухів.
"Я зібрався швидко, спочатку намагався подзвонити телефоном, але вона була поза зоною досяжності. Зібрався в те, що було, і буквально в сорок хвилин я вже був там. Зайшов у двір і побачив, що люди почали збиратися. Вже був начальник станції і його підлеглі. Побачив картину, що на тротуарі лежить Ксенія. Вона кричала про допомогу, коли її почали піднімати. Я спитав у начальника: «А де Наташа моя?» Він відповів, що, напевно, у дверях лежить, я подивився, і справді — це була вона", — згадує чоловік.
Наталія Кашара з донькою Анастасією. Фото зі сторінки Анастасії Кашари у Facebook
Андрій та Наталія Кашари прожили разом 24 з половиною роки, виховали двох дітей. Чоловік розповідає, що вони удвох із дружиною працювали в "Укрзалізниці", родина проживала у Хуторі-Михайлівському, але у 2023 році вирішили переїхати у, як тоді здавалось, більш безпечний Вороніж. Андрій пригадує, що у дружини було погане передчуття перед тією зміною:
"Я завжди її, проводжаючи, цілував, і вона мені сказала: «Андрію, я так не хочу йти на роботу», а я відповів: «Ну, що зробиш?» і проігнорував. А о 00:28 сталась така трагедія".
Анастасія Кашара. Суспільне Суми
Через 23 години після удару зупинилося серце пораненої залізничниці Ксенії. Донька загиблої Наталії Кашари Анастасія говорить, що у її мами і колежанки не було шансів вижити, бо до найближчого укриття жінкам було бігти 350 метрів через колії.
"Працівник отримує сигнал сповіщення тривоги, він має виконувати свої службові обов'язки перед тим, пройти в укриття. В нього є інструкція, якої він має дотримуватися. В цьому випадку не було шансів виконати все і вижити. За інформацією «Укрзалізниці» ми знаємо про те, що сигнал тривоги був переданий о 00:18, а перший вибух пролунав о 25-й хвилині. Тому цей проміжок дуже маленький. У них не було часу навіть виконати всі службові інструкції і добігти до того укриття. Особливо це є небезпечним, тому що є контактна мережа, звідки є напруга, і, знову-таки, повторюю слова свого батька, що це є абсолютно небезпечним", — розповіла донька загиблої Анастасія.
Анастасія Кашара з батьком Андрієм. Суспільне Суми
За словами Анастасії, її обурила відповідь пресслужби "Укрзалізниці", яку вони опублікували на другий день після трагедії. У ній стверджувалося, що жінки знехтували правилами безпеки і вирішили залишитись на робочому місці.
"Вони цей факт, не знаю, звідки взяли, бо жодного розслідування на той момент ще не було проведено, жодної інформації не було надано з цього питання. І стверджувати, що вони вирішили самі знехтувати своєю безпекою, абсолютно недоречно, і я не вважаю, що такими фактами можна маніпулювати в соціальних мережах публічно", — говорить Анастасія.
Директор регіональної філії "Південо-Західна залізниця" Дмитро Копера говорить, що за фактом загибелі працівників створили комісію Держпраці, яка і має визначити всі обставини трагедії:
"Всі матеріали, що стосується хронології подій того часу, ми відновили. Ми зберегли записи архіваторів, де чітко зазначено час, коли люди, працівники наші, зробили останню дію. Це було в 00:15. Зафіксований удар десь орієнтовно о 00:29–00:30. Тобто в людей, у працівників наших, було 15 хвилин для того, щоб ухвалити рішення або покинути цю будівлю, або якісь інші рішення ухвалити".
Анастасія Кашара з батьком Андрієм в укритті. Суспільне Суми
За словами директора філії, "Укрзалізниця" висловлює співчуття родинам Наталії Кашари та Ксенії Жирної, а також родинам усіх інших загиблих працівників та намагається створити безпечні умови праці для залізничників. На станції Терещенська облаштували два укриття, які слугували як працівникам станції, так і пасажирам. Друге укриття встановили незадовго до удару, поряд із тяговою станцією.
Укриття на залізничній станції. Суспільне Суми
"Після прильоту по Шостці було ухвалено рішення встановити по деяких станціях, і це перші станції, де ми встановили укриття на цьому напрямку. Ми намагаємось допрацьовувати і вносити зміни, як і в регламентні роботи самої станції, де ми переводимо роботу тільки на денний час, де ми закриваємо станції, і взагалі закриваємо роботу. Особливо цим напрямком, який ми бачимо зараз на п'ятому регіоні, тобто на Сумщині", — додав Дмитро Копера.
"Я не вважаю, що це є безпечним для всіх працівників України: не лише для моєї мами або для когось ще. Мій тато залізничник, він так само працює. Буквально нещодавно я так само переживала, бо мені телефонувала півтора тижня тому мама зі сльозами на очах, що батько перебуває на підстанції й на вишці, а туди прилетів «шахед». Буквально за декілька днів помирає мама від того самого «шахеда». Це не питання в тому, що винна «Укрзалізниця» чи вона не винна. Винна Росія, вбиває людей Росія. Проте чи є безпечні умови праці у залізничників — це питання вже абсолютно інше", — зазначила Анастасія Кашара.
Суспільне звернулось за коментарем до управління Держпраці щодо розслідування обставин загибелі працівників. Відповідь чекаємо.
